Brzask - SKUBAS

Kiedyś opowiem Ci

Od zmierzchu aż po świt

Jak wędrowałem przez

Mokradła, mokradła

Czerwonooki stwór

Rzucił na mnie posępny cień

Drogę przysłonił i

Do światła, światła

Uspokoi mnie

Polarnego słońca brzask

Gdy padnę zmęczony na śnieg

I pędem w ponury las

Korytami martwych rzek

Biegnę daleko gdzieś

Od pragnień, pragnień

Przeszywa mnie na wskroś

Jastrzębia milczący wzrok

Więc uciekam w chwile gdy

Upadnę, upadnę

Uspokoi mnie

Polarnego słońca brzask

Gdy padnę zmęczony na śnieg

Kiedyś opowiem Ci

Od zmierzchu po blady świt

Że świat jest stworzony dla

Odważnych, odważnych

Drogę pokazał mi

Równowagi odwieczny stróż

Gdy oddaliłem się

Od prawdy, prawdy

Uspokoi mnie

Polarnego słońca brzask

Gdy padnę zmęczony na śnieg

Колись я тобі скажу

Від заходу до світанку

Поки я блукав

Водно-болотні угіддя

Червоноока істота

Він кинув на мене похмуру тінь

Дорогу перекрили і

До світла, до світла

Це мене заспокоїть

Полярне сонце сутінки

Коли я втомлююся від снігу

І мчаюся в похмурий ліс

Русла мертвих річок

Я біжу кудись далеко

Від бажань, бажань

Це пронизує мене наскрізь

Мовчазний погляд яструба

Тому я втікаю в ті моменти, коли

Я впаду, я впаду

Це мене заспокоїть

Полярне сонце сутінки

Коли я втомлююся від снігу

Колись я тобі скажу

Від сутінків до блідого світанку

Для чого створений світ

Мужній, сміливий

Він показав мені дорогу

Вічний охоронець рівноваги

Коли я відходив

Від правди, правди

Це мене заспокоїть

Полярне сонце сутінки

Коли я втомлююся від снігу