A Valley Below - Skitliv

I am sick

So sick and tired

I’m so sick and tired of this life

As I watch you wander off one and all

Dragging yourselves into the suicide of the mind

While still praying and praising his Whoredom

And so I try laughing while kissing goodbyes

The last idiots still proclaiming their cuntlike

Stories of their salvation poured out

Into your vast and desolate structures of life

As if life itself took a twisted turn and a crooked cross

As children rise in silvery bleak moons singing songs

For all the dead never realizing their departure from life

And the road ahead is full of mud and slippery like birth

And on your feet you rise and fall and rise and fall

I sit in the shelter of my mind

Where finalized and realized beauty is but temporary

And savage brutality is part of all my moves and cracks

There is no shelter from the demon-angels and theft

There is no shelter from the ones inside your mind

I like the way things tend to lean on irony

I’d like to take you all to hell with me…

Я хворію

Такий хворий і втомлений

Я так втомився від цього життя

Поки я спостерігаю, як ти блукаєш із усіх

Втягнути себе в самогубство розуму

Поки ще молиться і вихваляє його Блудство

І тому я намагаюся сміятися, цілуючи на прощання

Останні ідіоти все ще проголошують свою пизду

Розповіді про їх порятунок сипали

У ваші величезні й безлюдні структури життя

Ніби саме життя перевернулося і перехрестилося

Коли діти піднімаються в сріблястих похмурих місяцях, співаючи пісні

Бо всі мертві так і не усвідомили свого відходу з життя

А дорога попереду повна багнюки й слизька, як народження

І на ногах ти піднімаєшся і падаєш, піднімаєшся і падаєш

Я сиджу у притулку свого розуму

Там, де завершена і реалізована краса — лише тимчасова

І дика жорстокість є частиною всіх моїх рухів і тріщин

Немає притулку від демонів-ангелів і крадіжки

Немає не прихистку від тих, хто є у вашому розумі

Мені подобається, як речі, як правило, спираються на іронію

Я хотів би забрати вас усіх до пекла зі мною…