Мне нужно оружие - Sixtynine, Вис Виталис

Они любят сперва попросить прикурить, замыкая тебя в кольцо.

Может, им не по нраву твой внешний вид или просто твое лицо.

Где тебе знать законы уличных драк — здесь судьею — кулак.

Беги!

Поздно.

Стая сомкнулась.

Хана.

Вожак, зарычав, обнажил клыки…

Мне нужно оружие.

Мне нужно оружие против тех крыс, что кидаются из темноты.

Мне нужно оружие.

Здесь не может быть хуже уже, я же вижу, а ты?

Мне нужно оружие.

И они заставляют тебя играть по их правилам в их игру.

И либо ты — продавец, либо ты покупатель, и лишь это им по нутру.

В родниках их нет ни воды, ни дна, а кричащий об этом — враг…

Они смяли страну, и живет она по законам уличных драк

Мне нужно оружие.

Мне нужно оружие, чтобы уйти, пусть придется блуждать по пустыне.

Мне нужно оружие.

Здесь не может быть лучше уже, я же вижу.

А ты?

Мне нужно оружие.

Мне нужно оружие.

Мне нужно оружие.

Мне нужно.

Мистер Главный Юзер изобрёл человека,

мистер Кольт уравнял людей в правах.

Ах, я знаю многих, кому пуля лучший лекарь,

кого очень бы украсили цветы в ногах.

В безумном марше все та же боль же,

и в мире нашем крыс, в общем, больше.

От пьяной шпаны до кремлевских лордов

не так далеко — все одной породы.

Без разницы, кто нашей кровью сытый:

банкиры, политики или бандиты.

У них есть власть и у них есть деньги,

у них подрастают такие же детки,

заполнен в Цюрихе сейф из стали,

оффшор, два паспорта, вилла в Италии.

Как вышло так, что страна проспала

и всю её превратили в подвал?

А нас держат в узде, нас прессуют везде,

а им удобно, чтоб мы жили, как на сковороде.

Они хотят видеть страх у рабов в глазах,

нас только мистер Кольт сумеет уравнять в правах.

Эй, вы меня слышите, хозяева жизни?

Вы, кто пол страны моей кровью забрызгали,

вы, кто смеется при слове «отчизна»,

вы, каннибалы капитализма!

Я здесь, чтобы всем вам добавить мороки.

Держитесь элои, мы станем морлоки.

За зноем — слякоть, за снегом — стужа.

А за отчаянием — оружие.

Ты впускаешь их в дом с экрана TV, с газетных листков по утрам.

Поначалу привыкнешь сидеть на цепи, затем станешь их делать сам.

Горбуны, они знают, как надо петь, чтобы в моду вошли горбы.

Они метят, кроят и шьют по себе, им же тоже нужны рабы…

Им нужны рабы, и ты будешь их, если кожей не чуешь стужу.

Нам придется стрелять, чтоб остаться в живых, чтоб остаться собой…

Мне нужно оружие.

Мне нужно оружие, чтобы свои разум, тело и душу спасти.

Мне нужно оружие.

Здесь должно быть иначе уже, нет иного пути.

Мне нужно оружие.

Мне нужно оружие.

Мне нужно оружие.

Мне нужно оружие.

Вони люблять спершу попросити прикурити, замикаючи тебе в кільце.

Може, їм не до вподоби твій зовнішній вигляд або просто твоє обличчя.

Де тобі знати закони вуличних бій — тут суддею — кулак.

Біжи!

Пізно.

Зграя зімкнулась.

Хана.

Ватажок, загарчавши, оголив ікла.

Мені потрібна зброя.

Мені потрібна зброя проти тих щурів, що кидаються з темряви.

Мені потрібна зброя.

Тут не може бути гірше вже, я ж бачу, а ти?

Мені потрібна зброя.

І вони змушують тебе грати за правилами в їхню гру.

І або ти — продавець, або ти покупець, і лише це їм за внутрішню.

У джерелах їх немає ні води, ні одна, а кричить про це ворог ...

Вони зім'яли країну, і живе вона за законами вуличних бійок

Мені потрібна зброя.

Мені потрібна зброя, щоб піти, нехай доведеться блукати по пустелі.

Мені потрібна зброя.

Тут не може бути краще вже, я ж бачу.

А ти?

Мені потрібна зброя.

Мені потрібна зброя.

Мені потрібна зброя.

Мені потрібно.

Містер Головний Користувач винайшов людину,

містер Кольт зрівняв людей у ​​правах.

Ах, я знаю багатьох, кому куля найкращий лікар,

кого дуже би прикрасили квіти в ногах.

У божевільному марші все та ж болю ж,

і в світі нашому щурів, загалом, більше.

Від п'яної шпани до кремлівських лордів

не так далеко — всі однієї породи.

Без різниці, хто нашою кров'ю ситий:

банкіри, політики чи бандити.

У них є влада і у них є гроші,

у них підростають такі ж дітки,

заповнений у Цюріху сейф із сталі,

офшор, два паспорти, вілла в Італії.

Як сталося так, що країна проспала

і всю її перетворили на підвал?

А нас тримають у вузді, нас пресують скрізь,

а ним зручно, щоб ми жили, як на сковороді.

Вони хочуть бачити страх у рабів у очах,

нас тільки містер Кольт зуміє зрівняти у правах.

Гей, ви мене чуєте, господарі життя?

Ви, хто пів країни моєю кров'ю забризкав,

ви, хто сміється при слові «вітчизна»,

ви, канібали капіталізму!

Я тут, щоб усім вам додати мороки.

Тримайтеся елої, ми станемо морлоки.

За спекою — сльота, за снігом стужа.

А за розпачом — зброя.

Ти впускаєш їх у будинок з екрана TV, з газетних листків вранці.

Спочатку звикнеш сидіти на ланцюгу, потім станеш їх робити сам.

Горбуни, вони знають, як треба співати, щоб у моду ввійшли горби.

Вони мітять, кроять і шиють по собі, їм також потрібні раби…

Їм потрібні раби, і ти будеш їх, якщо шкірою не відчуваєш холоду.

Нам доведеться стріляти, щоб залишитися в живих, щоб залишитися собою...

Мені потрібна зброя.

Мені потрібна зброя, щоб свої розум, тіло і душу врятувати.

Мені потрібна зброя.

Тут має бути інакше вже, немає іншого шляху.

Мені потрібна зброя.

Мені потрібна зброя.

Мені потрібна зброя.

Мені потрібна зброя.