Beyond - Silentium

Her innocence lay

Shred with a lie

Sweet lips decay

Forever mine

Grandeur of hilt

Do not bear guilt

Eyes wide to see

Your madness in me

In the lanterns pale and sulphur air

My senses frail, no longer mine.

Solace of rage, blinding embrace

My sweet heart to bleed apart

Foil too painful, shent and wreakful

To hear or bow to any god’s law

Their eyes so hollow so hollow

Their words so shallow so shallow

Her innocence ravished, by whom is this done?

Such cowardly curse, second to none

My demons ensnared me with torture and strife

And now it all ends here by god or a knife

I’m beyond horizon, on the ocean of flame

I’m numb and paralysed never feeling the pain

No one can hurt me now, I’ve left all behind

Beyond of all hope and fear, this void so divine

Prudence… What?

Blood!

By god… Prudence!

Well, well… I can see your true nature has finally reached you

You!

You devilish fiend… you’re behind this all.

It’s all nightmare again.

I’m on my

ship and Prudence is faithfully waiting ashore.

god, wake me from this lie.

Such a terrible noise from what you have done most willingly.

This is the truth,

here and

now… the only thing that’s not is that you imagined the worst to be true.

No… Prudence.

Take her hand, it’s yours now.

after all, she remained ever faithful to you

No… you…you did this… this is all your doing you demon!

I merely opened your eyes.

She’s all yours now, like all those whores we have

killed.

My Prudence is dead.

all is lost.

Lost?

Come Antracon, this is just the beginning.

This is humanity at its

strongest.

To rule

the life or death of others, to feel no pain, no pity.

No mercy or compassion.

All the great deeds

of human are inspired by their lust.

Lust for power.

Fame, fortune.

The only thing binding man

down, suffocating him is guilt, shame and pity.

This is madness, madness.

By god… it shall all end here.

Antracon, no… you fool!

What a terrible waste.

Another greatness tossed away.

Oh you

mortal fools.

Short is their time here.

And they are so eager to cut it even

shorter.

Well, my chosen

one, sweet dreams.

I’ll bit you farewell little ones.

I’ll claim you at the end.

Their eyes so hollow… hollow.

Її невинність лежала

Подрібніть брехнею

Солодкі губи розкладаються

Назавжди моє

Велич рукоятки

Не нести провини

Широкі очі, щоб побачити

Твоє божевілля в мені

У ліхтарях бліде й сірчане повітря

Мої почуття слабкі, більше не мої.

Заспокоєння гніву, сліпучі обійми

Моє солодке серце, щоб кровоточити

Фольга надто болюча, блискуча і ламка

Щоб почути чи вклонитися будь-якому божому закону

Їхні очі такі пусті, такі пусті

Їхні слова такі неглибокі, такі неглибокі

Її невинність захоплена, ким це це зроблено?

Таке боягузливе прокляття, яке не має рівних

Мої демони заманили мене в пастку тортурами та чварами

А тепер все закінчується тут, богом чи ножем

Я за горизонтом, в океані полум’я

Я заціпеніла і паралізована, ніколи не відчуваючи болю

Тепер ніхто не може зашкодити мені, я все залишив позаду

Поза всією надією та страхом, ця порожнеча така божественна

Розсудливість… Що?

кров!

Боже… Розсудливість!

Ну, добре… Я бачу, що ваша справжня природа нарешті досягла вас

Ви!

Ти диявольський дияволь... ти за всім цим стоїть.

Знову все це кошмар.

Я на своєму

корабель і Пруденс вірно чекає на берегу.

Боже, розбуди мене від цієї брехні.

Такий жахливий шум від того, що ви робите з найбільшою охотою.

Це правда,

тут і

тепер… єдине, що не так, — це те, що ви уявляли, що найгірше є правдою.

Ні… Розсудливість.

Візьми її за руку, тепер вона твоя.

зрештою, вона завжди залишалася вам вірною

Ні… ти… ти зробив це… це все, що ти робиш, демон!

Я просто відкрив тобі очі.

Тепер вона вся ваша, як і всі повії, які у нас є

вбитий.

Моя Prudence мертва.

все втрачено.

Загублений?

Приходьте, Антракон, це тільки початок.

У цьому людяність

найсильніший.

Правити

життя чи смерть інших, щоб не відчувати ні болю, ні жалю.

Ніякої милосердя чи співчуття.

Всі великі справи

людей надихає їхня пожадливість.

Жадоба влади.

Слава, багатство.

Єдине, що зобов'язує людину

вниз, душить його вина, сором і жаль.

Це божевілля, божевілля.

Боже, на цьому все закінчиться.

Антракон, ні... дурень!

Яке жахливе марнотратство.

Ще одна велич відкинута.

Ах ти

смертні дурні.

Їхній час тут короткий.

І вони так хочуть це навіть скоротити

коротше.

Ну, мій вибір

один, солодких снів.

Я покусаю вас на прощання, малята.

Я вимагаю вас у кінці.

Їхні очі такі порожні... порожні.