The Night Alit - Siebenbürgen

Her shadows mourn in moonlight

Dark traces for the soul to feed

Each wound that transforms her

Is mine to conquer and bewitch

As storms breathes inside of her

Winds of faith heals and grieves

This temptress that haunts my desire

Turned death endlessly against me

I draw the circled pentagram extreme

Wishing that death would reanimate

That flesh becomes the truth

Amongst the stars above her bones

Shattered, abused by the night

Torched alit by graveyard mists

That died together with her sins

Shaping her frigid flesh dead and dried…

By spells of sacred daughters

That departed their misdeeds

I crave my nightly courtesan

To violate my sense again

And as the final sunset

As the moon, the stars, the sky…

I placed my soul in gratitude

To darkness, to the gates of pain…

«Behold its glory, the night alit

Our shadows painted, in the light of the moon

Our dark secrets, unknown to mankind

As I, the breeder, devoured thy mortal soul…»

Wings aroused, as moonlit flesh emerged

From wastelands deep down the ground

As icons in stone bowed for the animated dead

I forced thy entry to the final world

«Behold its glory, the night alit

Our shadows painted, in the light of the moon

Our dark secrets, unknown to mankind

As I, the breeder, devoured thy mortal soul…»

My slumbering beauty, possessing nightly grandeur

Endless, and forever, I am thine, eternally

I was spellbound from eyes of sapphire jewelry

And the sins from the depths of thy soul

Enchanted by thy darkness

My Queen of lust and urge

I watched thy shadow, mourning in the dark

So cold and dead, so dead and dried

Seductress of my dreams, I wither with thee

My flesh, my true nocturnal blood…

«Behold its glory, the night alit

Our shadows painted, in the light of the moon

Our dark secrets, unknown to mankind

As I, the breeder, devoured thy mortal soul…

Її тіні сумують у місячному світлі

Темні сліди для душі

Кожна рана, яка її перетворює

Це моє, щоб підкорити й зачарувати

Коли в ній дихають бурі

Вітри віри лікує і сумує

Ця спокусниця, яка переслідує моє бажання

Безкінечно обернув смерть проти мене

Я намалюю обведену пентаграму крайню

Бажаю, щоб смерть реанімувала

Ця плоть стає правдою

Серед зірок над її кістками

Розбитий, знущаний уночі

Спалене цвинтарними туманами

Та померла разом із своїми гріхами

Формуючи її холодну плоть мертвою та висушеною…

Заклинаннями священних дочок

Це позбавило їх проступків

Я жадаю свою ночну куртизанку

Щоб знову порушити моє почуття

І як останній захід сонця

Як місяць, зірки, небо…

Я поклав душу в дяку

До темряви, до воріт болю…

«Ось його слава, ніч

Наші тіні намальовані в світлі місяця

Наші темні таємниці, невідомі людству

Як я, заводчик, пожирав твою смертну душу...»

Крила збудилися, коли з’явилося місячне тіло

З пустирів у глибині землі

Як ікони в камені вклонялися оживленим мертвим

Я змусив твій увійти в останній світ

«Ось його слава, ніч

Наші тіні намальовані в світлі місяця

Наші темні таємниці, невідомі людству

Як я, заводчик, пожирав твою смертну душу...»

Моя спляча красуня, що володіє нічною величчю

Безкінечно і назавжди я твій, навіки

Я був зачарований очима прикрас із сапфіром

І гріхи з глибини твоєї душі

Зачарований твоєю темрявою

Моя королева пожадливості та потягу

Я спостерігав за твоєю тінню, сумуючи в темні

Такий холодний і мертвий, такий мертвий і висушений

Спокусниця мої мрії, я в’яну з тобою

Моя плоть, моя справжня нічна кров…

«Ось його слава, ніч

Наші тіні намальовані в світлі місяця

Наші темні таємниці, невідомі людству

Як я, заводчик, пожирав твою смертну душу...