Plains Of Waterloo - Shirley & Dolly Collins

As I was a-walking one midsummer’s morning

Down by the gay banks of a clear pearling stream

There I met a fair maid making sad lamentations

So I threw myself in ambush to hear her sad refrain

Through the woods she marched along, caused the valleys to ring-o

And the fine feathered songsters around her they flew

Saying, «The war it is now over and peace it is returned again

Yet my William’s not returning from the plains of Waterloo»

Oh, I stepped up to this fair maid and said, «My fond crature

Oh, dare I make nquire as to what’s your true love’s name?

For it’s I have been in battle where the cannons loud do rattle

And by your description I might have known the same»

«Willy Smith me true love’s name is, a hero of great fame

And he’s gone and he’s left me in sorrow, it’s true

Now no-one shall me enjoy but me own darling boy

And yet he’s not returning from the plains of Waterloo»

«If Willy Smith’s your true love’s name, then he’s a hero of great fame

He and I have fought in battle through many’s the long campaign

Through Italy and Russia, through Germany and Prussia

He was my loyal comrade through France and through Spain»

«Till at length by the French, oh then we were surrounded

And like heroes of old then we did them subdue

We fought for three days till at length we did defeat him

That bold Napoleon Boney on the plains of Waterloo»

«And on this sixteenth day of June, it is end of the battle

Leaving many’s the bold hero in sorrow to mourn

There the war drums they do beat and the cannons loud do rattle

It was by a French soldier your William was slain»

«And as I passed by oh to where he lay a-bleeding

I scarcely had time for to bid him adieu

With a faint, faltering voice these words he kept repeating:

Fare the well, me lovely Annie, you are far from Waterloo»

And when that this fair maid heard this sad acclamation

Her two rosy cheeks they turned pale into wan

And when that his young man saw her sad lamentation

He cried, «Me lovely Annie, oh I am your very one»

«And here is the ring that between us was broken

In the depth of all dangers, love, to remind me of you»

And when she saw the token, she fell into his arms, saying

«You're welcome, lovely William, from the plains of Waterloo»

Як я гуляв одного літнього ранку

Внизу біля веселих берегів прозорого перлинного потоку

Там я зустрів справедливу покоївку, яка вимовляє сумні лементи

Тож я кинувся в засідку почути її сумний рефрен

Через ліс вона йшла, викликаючи дзвін у долинах

І прекрасні пернаті співаки навколо неї літали

Говорячи: «Війна закінчилася, а мир повертається знову

Але мій Вільям не повертається з рівнин Ватерлоо»

О, я підійшов до цієї справедливої ​​служниці й сказав: «Моє любе створіння

О, смію я запитати як ім’я твоє справжнє кохання?

Тому що я був у битві, де гармати гучно гримлять

І з вашого опису я може знати те саме»

«Віллі Сміт мене справжнє кохання звуть, герой великої слави

І він пішов, і він залишив мене у суботі, це правда

Тепер нікому не буде насолоджуватися, окрім мого власного коханого хлопчика

І все ж він не повертається з рівнин Ватерлоо»

«Якщо Віллі Сміт — ім’я вашого справжнього коханого, то він герой великої слави

Він і я воювали в битві протягом багатьох довгих кампаній

Через Італію та Росію, через Німеччину та Пруссію

Він був моїм вірним товаришем через Францію та через Іспанію»

«Поки на довжині французи, о, тоді нас оточили

І, як герої давнини, ми їх підкорили

Ми билися три дні, поки не перемогли його

Цей сміливий Наполеон Боні на рівнинах Ватерлоо»

«І цього шістнадцятого дня червня кінець битви

Залишивши багатьох сміливих героїв у сумі, щоб вони сумували

Там у бойові барабани вони б’ють, а гармати голосно грязять

Ваш Вільям був убитий французьким солдатом»

«І коли я проходив повз о туди, де він лежав, стікаючи кров’ю

Я ледве встиг попрощатися з ним

Слабким, дрижачим голосом він повторював ці слова:

Прощай, моя мила Енні, ти далеко від Ватерлоо»

І коли ця прекрасна служниця почула цей сумний клич

Її дві рум’яні щоки вони зблідли в блідий

І коли той його юнак побачив її сумний лемент

Він закричав: «Я прекрасна Енні, о я самий твій»

«І ось кільце, яке між нами зламалося

У глибині всіх небезпек, кохана, щоб нагадати мені про тебе»

І, побачивши жетон, впала йому на руки, кажучи

«Ласкаво просимо, милий Вільяме, з рівнин Ватерлоо»