Я устала - Sevara Nazarkhan

Я устала от этой игры,

Продвигаться вперёд по кругу,

Если старые сказки стары,

То не будем читать их друг другу.

Глядя в битое зеркало луж

Я себя разглядеть в нём я пыталась,

То, что будет весна — это чушь,

Будет снега весеннего талость.

Будут свечи гореть до утра,

Звёзды в лунной воде отражаться.

Занавескою злые ветра,

В вальсе осени будут сражаться.

И посыпятся листьями дни,

Одинокое замкнутость круга,

Ничего за ним и внутри,

Только лишь пустота друг друга.

Я устала от этой игры,

Продвигаться вперёд по кругу,

Если старые сказки стары,

То не будем читать их друг другу.

Глядя в битое зеркало луж

Я себя разглядеть в нём я пыталась,

То, что будет весна — это чушь,

Будет снега весеннего талость.

Будут свечи гореть до утра,

Звёзды в лунной воде отражаться.

Занавескою злые ветра,

В вальсе осени будут сражаться.

Я втомилася від цієї гри,

Просуватися вперед по колу,

Якщо старі казки старі,

То не будемо читати їх один одному.

Дивлячись у бите дзеркало калюж

Я себе розглянути в ньому я намагалася,

Те, що буде весна — це нісенітниця,

Буде сніг весняного талість.

Свічки горітимуть до ранку,

Зірки в місячній воді відбиваються.

Занавіскою злі вітри,

В вальсі осені боротимуться.

І посипляться листям дні,

Самотнє замкнутість кола,

Нічого за ним і всередині,

Тільки порожнеча один одного.

Я втомилася від цієї гри,

Просуватися вперед по колу,

Якщо старі казки старі,

То не будемо читати їх один одному.

Дивлячись у бите дзеркало калюж

Я себе розглянути в ньому я намагалася,

Те, що буде весна — це нісенітниця,

Буде сніг весняного талість.

Свічки горітимуть до ранку,

Зірки в місячній воді відбиваються.

Занавіскою злі вітри,

В вальсі осені боротимуться.