One Ear to the Earth, One Eye On Heaven - Seth

The land of no return

It’s quiet here

No life forms

And no calls get through

Communication runs cold

We were only concepts

We were only dreams

One ear to the earth

One eye on heaven

Will the stars grow between us

Until we finally disappear?

One ear to the earth

One eye on heaven

We are strange mirrors

When we fall off the map

Where are the ships on these sea-less maps?

Who will cross the bone-drift

Moonless night?

Refracting into a thousand colours

From the light to consume and divide

Blinking out like a lost lighthouse

Somewhere in forgotten zones

Grant us oh oracle

Of the grave-ward eye

One glimpse throught

The veiled temple of light

Sulphur grief priests

Drip down from the lashes

Bell-metal chimes

The toll of death marches

The toll of death marches…

The land of no return

It’s quiet here

No life forms

And no calls get through

Communication runs cold

Out there we are truly nameless

Out there we’re null and void

Out in the open we are everywhere

Scattered strangers waiting for something to occur

For the emptiness to consume us…

Will the end be ever near?

I beg the truth but fear to ask my purse lips move but are incapable of speech

Repeating ghost on endless tides

Can only salute in gestures and smiles

Земля не повернення

Тут тихо

Жодних форм життя

І жодні дзвінки не проходять

Спілкування холодне

Ми були лише поняттями

Ми були лише мріями

Одне вухо до землі

Одне око в небесах

Чи ростуть між нами зірки

Поки ми нарешті не зникнемо?

Одне вухо до землі

Одне око в небесах

Ми дивні дзеркала

Коли ми впадемо з карти

Де знаходяться кораблі на цих безводних картах?

Хто переступить кістку

Безмісячна ніч?

Заломлюючись у тисячі кольорів

Від світла, щоб споживати й ділити

Блимає, як загублений маяк

Десь у забутих зонах

Дай нам о оракул

Ока на могилу

Один погляд наскрізь

Завуальований храм світла

Сірчане горе жерців

Капає з вій

Металеві дзвони

Кількість маршів смерті

Кількість маршів смерті…

Земля не повернення

Тут тихо

Жодних форм життя

І жодні дзвінки не проходять

Спілкування холодне

Там ми справді безіменні

Там ми недійсні

На відкритому повітрі ми скрізь

Розрізнені незнайомці, які чекають, коли щось станеться

Щоб пустота поглинула нас…

Чи буде кінець колись близький?

Я прошу правди, але боюся запитати мої гуми в сумці, але вони не в змозі промовити

Привид, що повторюється на нескінченних припливах

Можна віддавати честь лише жестами та посмішками