Milnufcentecuarantesiet - Sergio Endrigo

Da quella volta

non l’ho rivista pi?,

cosa sar?

della mia citt?.

Ho visto il mondo

e mi domando se

sarei lo stesso

se fossi ancora l?.

Non so perch?

stasera penso a te,

strada fiorita

della giovent?.

Come vorrei

essere un albero, che sa

dove nasce

e dove morir?.

?

troppo tardi

per ritornare ormai,

nessuno pi?

mi riconoscer?.

La sera?

un sogno

che non si avvera mai,

essere un altro

e, invece, sono io.

Da quella volta

non ti ho trovato pi?,

strada fiorita

della giovent?.

Come vorrei

essere un albero, che sa

dove nasce

e dove morir?.

Come vorrei

essere un albero, che sa

dove nasce

e dove morir?!

З того часу

Я більше її не бачив,

що це буде?

мого міста.

Я бачив світ

і мені цікаво, якщо

Я був би таким же

якби я ще був там.

Я не знаю чому?

Я думаю про тебе сьогодні ввечері

квітуча дорога

молодості.

Як би я хотів

будь деревом, хто знає

де воно народжується

а де я помру?

?

запізно

щоб повернутися зараз,

більше нікого?

ти мене впізнаєш?

Вечір?

мрія

що ніколи не збувається,

будь іншим

і, натомість, це я.

З того часу

Я тебе більше не знайшов,

квітуча дорога

молодості.

Як би я хотів

будь деревом, хто знає

де воно народжується

а де я помру?

Як би я хотів

будь деревом, хто знає

де воно народжується

а де я помру?!