Ты Мой Хлеб, Моя Соль - Сергей Минаев

Сердце стучит неустанно от любви,

Что же сошёл я так рано с колеи,

Той, что прямой и спокойной,

Неизвилистой, простой,

Что ведёт по жизни холостой.

Ты мой хлеб, моя соль,

Моя ты радость и моя ты боль.

Для друзей теперь ноль,

К ним домой я ни ногой,

О, моя Ассоль!

Ты мой хлеб, моя соль,

Моя ты радость и моя ты боль.

Для друзей теперь ноль,

К ним домой я ни ногой.

Вот я теперь и женатый любожён,

Чистый, душистый, опрятный,

Как пижон.

Бабушки у дома говорят —

Родился вновь

Что со мною сделала любовь.

Ты мой хлеб, моя соль,

Моя ты радость и моя ты боль.

Для друзей теперь ноль,

К ним домой я ни ногой,

О, моя Ассоль!

Ты мой хлеб, моя соль,

Моя ты радость и моя ты боль.

Для друзей теперь ноль,

К ним домой я ни ногой.

Серце стукає невпинно від любові,

Що ж зійшов я так рано з колії,

Той, що прямий і спокійний,

Незвивистий, простий,

Що веде по життя холостий.

Ти мій хліб, моя сіль,

Моя ти радість і моя ти біль.

Для друзів тепер нуль,

До них додому я не ногою,

О, моя Ассоль!

Ти мій хліб, моя сіль,

Моя ти радість і моя ти біль.

Для друзів тепер нуль,

До них додому я не ногою.

Ось я тепер і одружений любожен,

Чистий, запашний, охайний,

Як піжон.

Бабусі біля будинку кажуть

Народився знову

Що зі мною зробило кохання.

Ти мій хліб, моя сіль,

Моя ти радість і моя ти біль.

Для друзів тепер нуль,

До них додому я не ногою,

О, моя Ассоль!

Ти мій хліб, моя сіль,

Моя ти радість і моя ти біль.

Для друзів тепер нуль,

До них додому я не ногою.