Сети - Сектор Газовой Атаки

Я к той ведьме в объятья навеки

По наивности злой угодил.

Я попался в её злые сети,

Но другую серьёзно любил.

Но судьба как нарочно, злодейка,

На корню обломала и вот,

Я с той ведьмой живу, как с женою

Уже целый год!

Но та любовь сердце гложет,

И меня вновь тревожит,

И меня вновь на части рвёт она…

Но та любовь душу рушит.

Как огонь, землю сушит,

И сегодня опять мне не до сна…

Я тебя потерять не боялся,

Я уверен в тебе был всегда,

Но однажды один я остался,

И подножку мне ставит беда.

Я не верил в судьбу, и напрасно

Это делал, ведь если б я знал,

Что судьба правит жизнями часто,

И вот я попал!

Но та любовь сердце гложет,

И меня вновь тревожит,

И меня вновь на части рвёт она…

Но та любовь душу рушит.

Как огонь, землю сушит,

И сегодня опять мне не до сна…

Я слабей оказался в тот вечер,

Я с другою тебе изменил.

А теперь я мечтаю о встрече.

Сколько раз я о встрече просил!

Только я не с тобою, а с ведьмой,

Что меня забрала у тебя.

Ты прости, дорогая, ведь ты всё,

Что есть у меня!

Но та любовь сердце гложет,

И меня вновь тревожит,

И меня вновь на части рвёт она…

Но та любовь душу рушит.

Как огонь, землю сушит,

И сегодня опять мне не до сна…

Я до тієї відьми в обійми навіки

З наївності злий догодив.

Я потрапив у її злі мережі,

Але іншу серйозно любив.

Але доля як навмисне, лиходійка,

На корені обломала і ось,

Я з тією відьмою живу, як з дружиною

Вже цілий рік!

Але та любов серце глине,

І мене знову турбує,

І мене знову на части рве вона...

Але та любов душу руйнує.

Як вогонь, землю сушить,

І сьогодні знову мені не досну...

Я тебе втратити не боявся,

Я впевнений у тебе був завжди,

Але одного разу я залишився,

І підніжку мені ставить біда.

Я не вірив у долю, і даремно

Це робив, адже якщо б я знав,

Що доля править життям часто,

І ось я потрапив!

Але та любов серце глине,

І мене знову турбує,

І мене знову на части рве вона...

Але та любов душу руйнує.

Як вогонь, землю сушить,

І сьогодні знову мені не досну...

Я слабший опинився в той вечір,

Я з іншою тобі зрадив.

А тепер я мрію про зустріч.

Скільки разів я про зустріч зустрів!

Тільки я не з тобою, а з відьмою,

Що мене забрала у тебе.

Ти пробач, люба, адже ти все,

Що є у мене!

Але та любов серце глине,

І мене знову турбує,

І мене знову на части рве вона...

Але та любов душу руйнує.

Як вогонь, землю сушить,

І сьогодні знову мені не досну...