Звёздный мальчик - Сегодня в Мире

Он обычный житель средних широт.

Он верит, что все люди могли быть добрее.

Он читает книги в свободное время

И смотрит телевизор, пока не уснёт.

Когда-то у него было всё впереди,

Когда-то мир был большим и прекрасным,

И каждый день и час не был напрасным

И всё вот-вот должно было произойти.

Но что же стало с нашей детской мечтой?

Мы разменяли жизнь на кружочки металла.

Правильно нас мама в детстве ругала

Мечта сегодня в мире не значит ничто…

Он идёт с работы, он едет в метро.

Он в толпе людей пробирается к выходу.

Он глядит вокруг и склоняется к выводу,

Что зло уже давно победило добро.

Люди в поисках счастья теряют покой.

Женщины упрямы, мужчины капризны,

Только ведь никто не хотел такой жизни,

Никто не помнит, как она стала такой.

И что же стало с нашей детской мечтой…

Мы разменяли жизнь на кружочки металла,

И правильно нас мама в детстве ругала,

Мечта сегодня в мире не значит ничто…

Его холодный дождь провожает домой.

Он живет в старой-старой квартире,

На шкафах и полках скопления пыли,

И на календаре девяносто восьмой.

У него на завтрак кофе и всё.

У него в мобильном работа и мама.

Двадцать восемь лет — это всё-таки мало,

Время ещё есть, есть ещё…

Что же стало с нашей детской мечтой…

Мы разменяли жизнь на кружочки металла,

Правильно нас мама в детстве ругала,

Мечта сегодня в мире не значит ничто…

Мечта сегодня в мире не значит ничто

Він звичайний житель середніх широт.

Він вірить, що всі люди могли бути добрішими.

Він читає книги у вільний час

І дивиться телевізор, доки не усьне.

Колись у нього було все попереду,

Колись світ був великим і прекрасним,

І кожен день і година не була марною

І все ось-ось мало статися.

Але що стало з нашою дитячою мрією?

Ми розмінювали життя на кружечки металу.

Правильно нас мама в дитинстві лаяла

Мрія сьогодні в світі не означає ніщо…

Він іде з роботи, він їде в метро.

Він у натовпі людей пробирається до виходу.

Він дивиться навколо і схиляється до висновку,

Що зло вже давно перемогло добро.

Люди в пошуках щастя втрачають спокій.

Жінки вперті, чоловіки примхливі,

Тільки ж ніхто не хотів такого життя,

Ніхто не пам'ятає, як вона стала такою.

І що що стало з нашою дитячою мрією...

Ми розмінювали життя на кружечки металу,

І правильно нас мама в дитинстві лаяла,

Мрія сьогодні в світі не означає ніщо…

Його холодний дощ веде додому.

Він живе в старій-старій квартирі,

На шафах і полицях скупчення пилу,

І на календарі дев'яносто восьмий.

У нього на сніданок кави і все.

У нього в мобільному робота і мама.

Двадцять вісім років - це все-таки мало,

Час ще є, є ще.

Що стало з нашою дитячою мрією…

Ми розмінювали життя на кружечки металу,

Правильно нас мама в дитинстві лаяла,

Мрія сьогодні в світі не означає ніщо…

Мрія сьогодні в світі не означає ніщо