1000 Words - Scroobius Pip

Let’s go right back to the start

What better way to begin

Before too much of the corruption, the temptation and sin.

Before the gloss was taken off, back to sand castles and grins.

Before the world we were living in became riddled with Ritalin

I had a very normal birth, no wise men did attend

Born into my family as son, brother and friend

I had a normal start to life with a very normal infancy

And over the years many events did influence me

But there’s one that stands out now with a special place in my mind

And the more times I think back the more new memories I find

When I was four years old, out in France, I almost died.

A wave swept up to the shore and took me back for the ride.

And in that moment of fear I gazed below normal tide

That’s when the depths of the ocean showed what was really inside.

I saw a man sat just below the surface on a rock.

And his wisdom filled gaze withdrew all panic and shock

And unlocked an inner calm that let me float down to his depths

Without any flailing shaking arms or panic filled breaths.

I swear we sat for hours before words were introduced.

Just relaxing in a world, below the fights and abuse.

Below the weapons of war, below the cars and the ships.

And then when he felt I understood he slowly parted his lips

«The pen is far mightier than the sword», he said,

As he stabbed his pen in my leg and the ink mixed with the red.

«With this action I inject the gift of knowledge instead

Of all the other cluttered thoughts that will clog up your head

But if at any point you take the spoken word just for granted

These words will stick in your mouth and fall out broken and parted»

It didn’t hurt for some reason but I could feel a change inside

But I hadn’t really understood what his words had implied

I thought id wait for his next words with my mind open wide

And with the guidelines that he gave me I would try to abide

Again much time passed with silence being the topic

But the serenity was such bliss I had no words that could stop it

Then after what seemed like a lifetime had passed

He stopped and looked right through me like I was made up of glass

And at that very moment I was grabbed from this landscape

As I left this wise old figure I quickly prompted a handshake

And I was carried back to shore, my life saved by my own dad

With no memory at the time of the experience I’d had.

And so I went on with my life these things locked up in my brain

I grew up no different from the rest, everything just stayed the same

Until one day I realized sometimes my own speech was erratic

Like the needle on my record would get all caught up and static

And at school, this affliction didn’t make things too easy

An easy target so the kids would sometimes laugh at and tease me

I guess there’s no denying this made me stand out from the rest

But that kind of thing has never fazed me.

I just took it in jest

Sure the broken stammers of a youth can kind of bring some attention

But the sympathy of a teacher can get you out of detention

And this continued, until I reached a certain age

Until I started to thrive for knowledge from every word and every page

All of a sudden, the words would just flow off of my tongue

When I got bored of how one sounded I’d just learn a new one

I started listening to all these people who showed great use of each word

Feeling the buzz with every single line from Gil that I heard

The way he manipulated the language and really made it develop

As he told another story from 125th Street and Lenox

And Mr. Mojo Risin', the American poet

Had enraptured my mind with words and would never know it

I would sit in my room for hours just listening out

For every underlying meaning in the words he would shout

Then I’d put on The Specials to hear of their social commentary

You couldn’t help but get drawn in, sometimes even involuntary

And the way that Rakim would take my mind on a journey

To a kind of lifestyle and scene that never used to concern me

A completely different world to the one that I lived in

But I could connected to the language and the passion within him

So I started to write, inspired by those here before me

Id found an outlet for thoughts a way of telling a story

So I wrote and I wrote until I felt it was time

To put some of this stuff on tape and then I started to rhyme

Once I started climbing I knew there was no way I could slip

And that was the one true birth of this here Scroobius Pip

The one with the leather ties and weathered eyes

Who’s 37 clever lines left 37 severed minds

The one that speaks but never lies

And sometimes fails but always tries

And the more he writes the more he finds

It pays to bleed between the lines.

They say a pictures worth a thousand words

So with these thousand words

I’ll paint a picture in your mind that breaks the rule of thirds

They say a pictures worth a thousand words

So with these thousand words

I’ll paint you one big picture in your mind that breaks the rule of thirds

Повернімося до початку

Як краще почати

Перед надто багато розбещення, спокус і гріха.

Перш ніж зняти блиск, повернемося до пісочних замків і посмішок.

До того, як світ, у якому ми жили, став переповнений Риталіном

Я був дуже нормальні пологи, мудреці не відвідували

Народився в моїй сім’ї як син, брат і друг

Я почав звичайне життя з дуже нормального дитинства

І за ці роки багато подій вплинули на мене

Але є один, який зараз виділяється, займаючи особливе місце в моїй свідомості

І чим більше разів я згадую, тим більше нових спогадів я знаходжу

Коли мені було чотири роки, я ледь не помер у Франції.

Хвиля підкотилася до берега і забрала мене назад, щоб покататися.

І в цей момент страху я дивився нижче звичайного припливу

Саме тоді глибини океану показали, що насправді було всередині.

Я бачив чоловіка, який сидів просто під поверхнею на скелі.

І його погляд, наповнений мудрістю, знімав паніку та шок

І відкрив внутрішній спокій, який дозволив мені спуститися до його глибин

Без будь-яких тремтячих рук або панічних вдихів.

Присягаюсь, ми сиділи годинами, перш ніж прозвучали слова.

Просто відпочити у світі, за межами бійок і образ.

Нижче зброя війни, нижче машини й кораблі.

А потім, коли він відчув, що я зрозумів, повільно розкрив губи

«Перо набагато могутніше за меч», — сказав він,

Коли він встромив перо в мою ногу, а чорнило змішалося з червоним.

«Цією дією я натомість впроваджую дар знання

З усіх інших безладних думок, які забивають вам голову

Але якщо в будь-який момент ви сприймаєте вимовлене слово як належне

Ці слова залипатимуть у твій рот і випадуть зламаними й розлученими»

Чомусь це не боляче, але я відчула зміни всередині

Але я не зрозумів, що мали на увазі його слова

Я думав чекатиму його наступних слів із широко відкритим розумом

І я намагався б їх дотримуватися

Знову пройшло багато часу, а темою була мовчанка

Але спокій був таким блаженством, що не було слів, які могли б його зупинити

Потім, здавалося б, минуло ціле життя

Він зупинився й подивився крізь мене наче я складена з скла

І саме в цей момент мене вихопили з цього пейзажу

Коли я покинув цю мудру стару фігуру, я швидко викликав рукостискання

І мене відвезли на берег, моє життя врятував мій власний тато

Без спогадів про те, що я мав.

І тому я продовжив моє життя, ці речі заблоковані у мому мозку

Я виріс не відрізнявся від інших, усе залишилося таким же

Поки одного дня я не зрозумів, що моя власна мова іноді нестабільна

Ніби стрілка на мому записі застрягла б і статичною

А в школі ця біда не полегшувала справи

Легка мішень, щоб діти іноді сміялися і дражнили мене

Я не заперечувати, що це виділило мене з-поміж інших

Але такі речі ніколи мене не хвилювали.

Я просто сприйняв це на жарти

Звичайно, уривчасте заїкання юності може привернути увагу

Але співчуття вчителя може вивести вас із ув’язнення

І так тривало, поки я не досяг певного віку

Поки я не почав отримувати знання з кожного слова й кожної сторінки

Раптом слова просто злетіли з мого язика

Коли мені набридало як одне звучить, я просто вивчав нове

Я почала слухати всіх цих людей, які чудово вживали кожне слово

Відчуваю кайф від кожного рядка Гіла, який я почув

Те, як він маніпулював мовою і справді змусив її розвиватися

Як він розповідав іншу історію зі 125-ї вулиці та Ленокса

І містер Моджо Райсін, американський поет

Захопив мій розум словами і ніколи б цього не дізнався

Я сидів у своїй кімнаті годинами, просто слухаючи

Для кожного основного значення слів, які він вигукував

Потім я включив The Specials почути  їхні коментарі в соціальних мережах

Ви не могли не втягнутися, іноді навіть мимовільно

І те, як Ракім візьме мій розум у подорож

До типу життєвого стилю та сцени, які ніколи не стосувалися мене

Абсолютно інший світ, ніж той, у якому я жив

Але я могла б пов’язати мову й пристрасть у ньому

Тому я почав писати, натхненний тими, які були до мене

Id знайшов вихід для думок – спосіб розповідати історію

Тож я писав і писав, доки не відчув настав час

Щоб записати це щось на плівку, а потім почав римувати

Як тільки я почав лазити, я зрозумів, що я не можу послизнутися

І це було єдине справжнє народження цього Скробіуса Піпа

Той із шкіряними краватками та обвітреними очима

Хто 37 розумних рядків залишив 37 розірваних розумів

Той, що говорить, але ніколи не бреше

І іноді зазнає невдачі, але завжди намагається

І чим більше він пише, тим більше знаходить

Варто пропускати кров між рядків.

Кажуть картини вартістю тисячі слів

Тож ці тисячі слів

Я намалюю у вашій голові картину, яка порушує правило третіх

Кажуть картини вартістю тисячі слів

Тож ці тисячі слів

Я намалюю вам одну велику картину, яка порушує правило третіх