La routine - Scred Connexion, Haroun

Je veux vivre autre chose que la routine, voir autre chose que du béton

C’est pas que je tiens à me plaindre mais j’ai l’impression de tourner en rond

Murs délabrés, épaves, tox' et caniveaux encombrés

Type d’environnement et de contexte m’inspirant qu'à esquiver

Et me demande pas pourquoi je n’ai pas le sourire

Les tours me dépriment à mourir

À me pourrir l’esprit, je suis obsédé par l’envie de partir

T’as pas vu le délire?

Les frères se montent dessus et se déchirent

Attirés par le biz et poussés par la fainéantise

Je veux réunir mes forces, bomber mon torse et me dorer en Corse

19 piges que j’en bave, à la 20ème faut peut-être que j’amorce

Que je change de paysage, que je m'écarte de l’engrenage

Je compte pas finir ici et encore moins sombrer en cage

C’est les nerfs et la déprime qui me poussent à écrire

Quand je respire l’air pollué de Paris et que je vois le shit bouffer mes frères

Mais regarde si c’est pas triste, ici les tours poussent comme des fleurs

En grandissant je me dis: la France est peut-être un leurre

Et me demande pas pourquoi je n’ai pas le sourire

Je sais pas de quoi demain est fait

Y’a ceux qui luttent pour s’en sortir et ceux qu’ont tout hérité

Qu’ont rien mérité, on part pas tous à égalité

Mais nous, le peu qu’on a, au moins on peut dire qu’on l’a gagné

On fait avec ce qu’on a tant qu’on a pas goûté au luxe

La richesse pourrit l’esprit, la pauvreté l’endurcit

De toute manière que je sois pauvre ou riche, pas d’importance, je réussirai

c’est promis

Je lâcherai mes phases au cro-mi, pas besoin de rajouter de tho-my

Pas besoin de se la raconter, pas besoin de jouer les gangsters

Et pour l’inspiration, seul notre vécu fera l’affaire

J’ai tellement de choses à dire que j’arrive même plus à me taire

Je veux me casser d’ici, que ce soit en 1ère classe ou en charter

Ne pas clamser ici, d’overdose, ni même à la guerre

Je m’investis dans l’pe-ra et c’est comme ça que je fais mes affaires

Je m’accroche à un but précis, solide comme un récif

Récits réfléchis, paraîtrait même que j’ai l’air agressif, imprévisible

Scred Connexion, indivisible

Jamais dans la tendance mais toujours fixés sur la même cible

(Ouais, jamais dans la tendance mais toujours fixés sur la même cible)

Paris me lasse rien qu'à l’odeur, ça sent la Kro et le receleur

Je veux vivre autre chose, une vie meilleure, ici le bonheur n’est pas à l’heure

Paris, capitale du vice ou j’essaie de prendre de l’ampleur

Sans tomber dans leurs pièges, pour ne pas finir bandit ou voleur

Appelle moi le trouble-fête quand je viens cramer tes ambiances foireuses

T’as vu la merde que c’est?

C’est pas une solution, de fermer les yeuz !

Retourner sa veste et son dos, jeter ses projets à l’eau

Se saouler tous les soirs, et se prétendre être au bout du rouleau

On est plongés dans le décor où les gens droits ne le restent pas longtemps

C’est pour ça qu’il ne faut pas chômer et s’en sortir le plus rapidement (le

plus rapidement)

Ouais, Scred Connexion, génération «Qu'est-ce qu’il y a?

"

«Je représente pour ma poire, j’arrive sec… frénétique en scred «Haroun !

«J'ai plus envie d'être ici «» Banlieue, province et Paris «» J’ai plus envie d'être ici »

Я хочу жити чимось іншим, ніж буденність, бачити щось інше, ніж бетон

Я не хочу скаржитися, але відчуваю, що ходжу по колу

Зруйновані стіни, занедбані, токсичні та захаращені жолоби

Тип середовища та контексту, який надихає мене лише ухилятися

І не питай мене, чому я не посміхаюся

Вежі пригнічують мене до смерті

Розум гниє, я одержимий тим, щоб піти

Ви не бачили марення?

Брати їздять верхом і рвуть один одного на частини

Притягується бізнесом і керується лінню

Я хочу об’єднати зусилля, надути груди і погрітися на Корсиці

У мене 19 років течуть слини, на 20, можливо, треба починати

Що я зміню ландшафт, що я відхиляюся від спорядження

Я не маю наміру опинитися тут, не кажучи вже про занурення в клітку

Саме нерви та депресія спонукають мене писати

Коли я дихаю забрудненим повітрям Парижа і бачу, як гашиш їсть моїх братів

Але подивіться, чи не сумно, тут вежі ростуть, як квіти

Виростаючи, я думаю про себе: може, Франція — приманка

І не питай мене, чому я не посміхаюся

Я не знаю, що чекає завтра

Є ті, кому важко вижити, і ті, кому все дісталося у спадок

Що нічого не заслужили, ми не всі залишаємо однаково

Але ми, те мало, що маємо, принаймні можемо сказати, що ми це заслужили

Ми обходимося тим, що маємо, поки не скуштуємо розкоші

Багатство гниє розум, бідність загартовує його

У будь-якому випадку я бідний чи багатий, не важливо, я виживу

я обіцяю

Я залишу свої фази на cro-mi, не потрібно додавати tho-my

Не потрібно це розповідати, не потрібно грати в гангстера

А для натхнення підійде тільки наш досвід

Я маю так багато сказати, що навіть не можу тримати язика на замку

Я хочу піти звідси, чи то 1-м класом, чи то чартером

Не кричи тут, передозування, чи навіть війни

Я інвестую в пе-ра і так роблю свій бізнес

Я чіпляюся за мету, тверду, як риф

Продумані історії, навіть здається, що я виглядаю агресивно, непередбачувано

З'єднання Scred, неподільне

Ніколи в тренді, але завжди на одній цілі

(Так, ніколи не в тренді, але завжди на одній цілі)

Париж просто втомлює мене від запаху, він пахне Кро і парканом

Я хочу жити іншим, кращим життям, тут щастя не вчасно

Париж, столиця пороку, де я намагаюся набрати обертів

Не потрапляючи в їхні пастки, щоб не опинитися бандитом чи злодієм

Назвіть мене порушником спокою, коли я прийду спалити твої жахливі відчуття

Ви бачили це лайно?

Це не рішення, закрити очі!

Поверніть його піджак і спину, киньте його плани у воду

Кожного вечора напивайся і прикидайся в кінці черги

Ми занурюємось у пейзаж, де гетеросексуальні люди не довго залишаються прямо

Тому вам не потрібно залишатися безробітним і виходити з нього якомога швидше (

швидше)

Так, Scred Connection, покоління «Що?

"

«Я представляю за свою грушу, я прибуваю сухий… шалений у скреді «Haroun!

«Я більше не хочу тут бути» «Підмістя, провінції та Париж» «Я більше не хочу бути тут»