Descent - Saving Grace

Clinging to the edge of my sanity and I’m about to lose my grip.

3285 taking it’s toll on my life.

Who is this man that stares back from the mirror?

Is this beast my own creation?

As the final grain of sand drops free from the hourglass, I’ve lost sight.

I’m looking away.

I’m not the same.

I’m not the boy who wrote those words.

Can’t shake the shame;

with my head in my hands is there anything worse than

forgetting your ways?

Than forgetting those nights and forgetting those days?

I am to blame.

I’m looking away.

I’m walking away.

Tearing from the inside.

Hearing voices, seeing signs.

Trying to find the answers.

Losing ground, I’ve lost my mind.

I could never imagine;

I could never perceive how this ending would come.

Always figured that something;

always figured that someone would tell me I’m

done, but the fighting has killed me, and the fire within me has stifled and

died.

Now they’re looking within me and they’re looking right through me,

exposing this lie.

Tearing from the inside.

Hearing voices, seeing signs.

Trying to find the answers.

Losing ground, I’ve lost my mind.

I’ve become the downside.

Everything we once built I’ve destroyed.

I am one with suicide…

stumbling through this endless void.

I am the apocalypse.

Betrayal on my lips.

Walking alone through this abyss, my purpose remains clear…

Freedom.

I walk free.

Walking free from the chains of a dead man.

I walk free.

I walk free from these chains.

Я чіпляюся за межі мого розуму, і я ось-ось втрачу хватку.

3285 впливає на моє життя.

Хто ця чоловік, що дивиться назад із дзеркала?

Це звір — моє власне творіння?

Коли остання піщинка випадає з пісочного годинника, я втратив зір.

я дивлюсь убік.

я не такий самий.

Я не той хлопчик, який написав ці слова.

Не можу позбутися сорому;

з головою в руках є щось гірше, ніж

забувши свої шляхи?

Чим забути ті ночі і забути ті дні?

Я винен.

я дивлюсь убік.

я йду геть.

Розрив зсередини.

Чути голоси, бачити знаки.

Намагаючись знайти відповіді.

Втрачаючи позиції, я втратив розум.

Я ніколи не міг уявити;

Я ніколи не міг уявити, як прийде цей кінець.

Завжди думав, що щось;

завжди думав, що хтось скаже мені, що я

зроблено, але бій убив мене, а вогонь у мені задушив і

помер.

Тепер вони дивляться всередину мене і дивляться прямо крізь мене,

викриття цієї брехні.

Розрив зсередини.

Чути голоси, бачити знаки.

Намагаючись знайти відповіді.

Втрачаючи позиції, я втратив розум.

Я став мінусом.

Усе, що ми колись побудували, я знищив.

Я той із самогубством…

спотикаючись крізь цю нескінченну порожнечу.

Я апокаліпсис.

Зрада на моїх губах.

Йдучи наодинці крізь цю прірву, моя мета залишається ясною…

Свобода.

Я ходжу вільно.

Звільнення від ланцюгів мертвика.

Я ходжу вільно.

Я звільняюся від цих ланцюгів.