Skin of a Drum - Saul Williams

And I can’t become my father when it’s all been said and done

His completions won’t complete me

I’ve divided me by one, I’m the answer to his riddle

I’m the caution of his wind

I’m the spoon wedged between tongue and teeth beneath his trembling grin

And I dare add my revision for I dare not suffer twice and I dare not reinvent

the past

And I dare not be the Christ and I welcome any sufferer

And I welcome any Saul

Sitting in this room, on wooden bench, waiting for Joi to call

And I suffer here alone, Lord

Perturbed by my every thought

How I’ve tried to strip them to the bone I’ve struggled and I’ve fought

Every jealous warped intention, smuggled, sewn into genes

Every hidden mongrel tendency exploiting me in me

Each time I put them under but still they wanna test me

I cry out through the thunder.

You storm right past me.

I search and I ponder.

I question and wonder… I roar and I thunder, please, let me in

I’ve been waiting here for what now seems the better of an hour

I’ve raised every crippled question from the dead and given power to the

absence of my sanity

The presence of a fear that lies in between forgotten dreams that pile up every

year

Up above the highest testaments, down below the wooden floor

There’s a gutted room, pitch black at noon, beneath a hidden door

Deep within, you’ll find the attributes of every sunken man

Who must bang his head against the dead each day he tries to stand

And he’s standing pressed against the very woman that he loves

Kissing eyes and lips, embracing hips, surrendering to her touch

And just at the very moment that he touches heart to heart

She pulls from his touch, cause it’s too much to mend what’s torn apart

Each time I put them under but still they wanna test me

I cry out through the thunder.

You storm right past me.

I search and I ponder

I question and wonder… I roar and I thunder, please, let me in

It’s so hard to be the man I would be if hatred and fear no longer appeared

I swear I’ve become the skin of a drum, the heart of a man, divided I stand

І я не можу стати моїм батьком, коли все сказано і зроблено

Його завершення мене не довершать

Я розділив себе на одиницю, я відповідь на його загадку

Я обережна його вітру

Я — ложка, що застрягла між язиком і зубами під його тремтливою посмішкою

І я смію додати свою ревізію, бо я не смію страждати двічі й не смію винаходити заново

минуле

І я не смію бути Христом, і я вітаю будь-якого стражденного

І я вітаю будь-якого Саула

Сидячи в цій кімнаті, на дерев’яній лавці, чекаючи, поки Джой подзвонить

І я страждаю тут один, Господи

Стурбований кожною моєю думкою

Як я намагався роздягти їх до кісток, з якими боровся і боровся

Кожен ревнивий викривлений намір, контрабанда, зашита в гени

Кожна прихована тенденція дворняги експлуатує мене в мені

Кожен раз, коли я підкладаю їх, але вони все одно хочуть мене перевірити

Я кричу крізь грім.

Ти проносишся повз мене.

Шукаю і розмірковую.

Я запитую й дивуюся… Я реву та гриму, будь ласка, впустіть мене 

Я чекав тут те, що зараз здається кращим це години

Я піднімав кожне покалічене запитання з мертвих і дав владу 

відсутність мого розуму

Наявність страху між забутими снами, які накопичуються кожен

рік

Вгорі над найвищими заповітами, внизу під дерев’яною підлогою

Під прихованими дверима є потрощена кімната, темна в полудень

Глибоко всередині ви знайдете атрибути кожного затонулого чоловіка

Хто повинен битися головою об мертвого кожного дня, коли намагається встати

І він стоїть притиснутий до тієї самої жінки, яку він кохає

Цілувати очі й губи, обіймати стегна, віддаючись її дотику

І саме в той момент, коли він торкається серця до серця

Вона відривається від його дотику, тому що це занадто залагодити те, що розірвано

Кожен раз, коли я підкладаю їх, але вони все одно хочуть мене перевірити

Я кричу крізь грім.

Ти проносишся повз мене.

Шукаю і розмірковую

Я запитую й дивуюся… Я реву та гриму, будь ласка, впустіть мене 

Мені так важко бути тим, ким я був би, якби ненависть і страх більше не з’являлися

Клянусь, я став шкірою барабана, серцем людини, розділений я стою