Elohim (1972) - Saul Williams

In 1972 my mother was rushed from a James Brown concert in order to give birth

to me

My style is black hole

Most niggas simply sound like earth to me

If hip-hop were the moon I’d be the first to bleed

Cyclical sacraments of self for all my peers to read

I recite the user night the light for you to read by

Have you floating on cloud nine without you realizing it’s my mind’s sky

And the ground on which you walk is the tongue with which I talk

I speak the seas, I root the trees of suburbia and New York

City streets can never claim me, that’s why I never sound like you

All y’all niggas claim the streets as if paths through the woods ain’t true

You better walk your path, you better do the math

'Cuz your screw face will only make the Buddha laugh

Even if you know your lessons you don’t know the half

But don’t take it from me

Son, take a bath

I can recite the grass on the hill and memorize the moon

I know the cloud forms of love by heart

And have brought tears to the eye of the storm

My memory banks walk forests and Amazon river banks

And I scream them into sunsets that echoed in earthquakes

Shadows have been my spotlight as I monologue the night

And dialogue with days

Soliloquies of wind and breeze

Applauded by sun-rays

We put language in zoos to observe caged thought

And toss peanuts and P-Funk at intellect

And motherfuckers think these are metaphors

I speak what I see

All words and worlds are metaphors of ME

My life was authored by the moon

Footprints written in soil

The fountain pen of martian men

Noveling human toil

And yes, the soil speaks highly of me

But earth seeds root me poetry

And read forests forever through recitation

Now

Maybe I’m too serious

Too little here to matter

Though I’m riddled with the reason of the sun

I stand up comet with the audience of lungs

This body of laughter is it with me or at me?

Hue more or less

Human though gender’s mute

And the punchline has it’s lifeline at it’s root

I’m a star this life of suburbs I commute

Make daily runs between the sun and earthly loot

And raise my children to the height of light and truth

У 1972 році мою матір кинули з концерту Джеймса Брауна, щоб народити

для мене, мені

Мій стиль — чорна діра

Більшість нігерів для мене просто звучать як земля

Якби хіп-хоп був місяцем, я б першим стікав кров’ю

Циклічні таїнства самого себе для читання всім моїм одноліткам

Я розповідаю про світло користувача, щоб ви читали

Ти пливеш на дев’ятій хмарі, не розуміючи, що це небо мого розуму

І земля, по якій ви ходите, — це язик, яким я розмовляю

Я говорю про моря, я викоріню дерева передмістя та Нью-Йорка

Вулиці міста ніколи не можуть претендувати на мене, тому я ніколи не говорю як ви

Усі ви, нігери, стверджуєте, що вулиці, наче стежки через ліс – це неправда

Вам краще йти своїм шляхом, краще робити математики

«Тому що твоє гвинтове обличчя тільки розсмішить Будду

Навіть якщо ви знаєте свої уроки, ви не знаєте і половини

Але не забирайте це у мене

Синку, прийми ванну

Я вмію розповідати траву на пагорбі та запам’ятовувати місяць

Я напам’ять знаю хмарні форми кохання

І викликали сльози на очі бурі

Мої береги пам’яті прогулюються лісами та берегами річки Амазонки

І я кричу їх у заході сонця, які відлунювали землетруси

Тіні були моїм центром уваги, коли я вночі монолог

І діалог з днями

Монології вітру й вітерця

Аплодують сонячними променями

Ми впроваджуємо мову у зоопарки , щоб спостерігати за мисленням у клітці

І кидайте арахіс та пі-фанк у інтелект

А матері думають, що це метафори

Я говорю те, що бачу

Усі слова та світи – це метафори МЕНЕ

Автором мого життя став місяць

Сліди, написані на ґрунті

Авторучка марсіанських людей

Новела людська праця

І так, ґрунт говорить про мене високо

Але зерна землі вкорінюють мені поезію

І читати ліси назавжди через декламацію

Тепер

Можливо, я занадто серйозний

Тут занадто мало, щоб мати значення

Хоча я пронизана причиною сонця

Я встаю комету з аудиторією легенів

Цей сміх — зі мною чи зі мною?

Відтінок більш-менш

Людина, хоча гендерна німа

А в корені є рятівна лінія

Я зірка в цьому передмісті, куди їду на роботу

Робіть щоденні пробіжки між сонцем і земним здобиччю

І підняти моїх дітей до висоти світла та правди