Elohim - Saul Williams

In 1972 my mother was rushed from a James Brown concert

in order to give birth to me my style is black hole

most niggas simply sound like earth to me if hip hop were the moon i’d be the first to bleed

cyclical sacraments of self for all my peers to read

i recite the user night

???

the light for you to read by have you floating on cloud nine without you realizing it’s my mind’s sky

and the ground on which you walk is the tounge with which i walk

i speak the seas, i root the trees of suburbia and new york

city streets can never claim me, that’s why i never sound like you

all y’all niggas claim the streets as if paths through the woods aint true

you better walk the path, you better do the math

cuz your screw face will only make the buddah laugh

even if you know the lessons you don’t know the half

but don’t take it from me son, take a bath

i can recite the grass on the hill and memorize the moon

i know the cloud forms of love by heart

and have brought tears to the eye of the storm

and my memory banks walk ???

forests and amazon river banks

and i scream them into sunsets that echo in earthquakes

shadows have been my spotlight as i monolouge the night

and dialouge with days

soliloquys of wind and breeze

applauded by sunrays

we put language in zoos to observe caged thought

and toss peanuts and p-funk at intellect

and motherfuckers think these are metaphors

i speak what i see

all words and worlds are metaphors of ME

my life was authored by the moon

footprints written in soil

the foutain pen of marshen men

novelling human toil

and yes, the soil speaks highly of me but earth seeds root me poetry

and read forests forever through resscitation

now

maybe i’m too serious

too little here to matter

though i’m riddled with the reason of the sun

i stand up comets with the audience of lungs

this body of laughter is it with me or at me?

hue more or less

human though gender’s mute

and the punchline has it’s lifeline at it’s root

i’m a star this life of suburbs i commute

make daily runs between the sun and earthly loot

and raise my children to the height of life and truth

У 1972 році мою маму кинули з концерту Джеймса Брауна

щоб народити мене, мій стиль — чорна діра

більшість нігерів просто звучать для мене як земля, якби хіп-хоп був місяцем, я б першим стікав кров’ю

циклічні таїнства власного життя для читання всім моїм одноліткам

я декламую ніч користувача

???

світло для вас, щоб читати ви пливете на дев’ятій хмарі, не розуміючи, що це небо мого розуму

і земля, по якій ти ходиш, — це язик, яким я ходжу

Я говорю про моря, я викоріню дерева передмістя та Нью-Йорка

Вулиці міста ніколи не можуть претендувати на мене, тому я ніколи не кажу, як ти

всі ви, нігери, стверджуєте, що вулиці, ніби стежки через ліс, неправда

вам краще йти шляхом, вам краще вирахувати

бо твоє гвинтове обличчя тільки розсмішить Будду

навіть якщо ви знаєте уроки, ви не знаєте половини

але не відбирай у мене, сину, прийми ванну

Я можу розповідати траву на пагорбі та запам’ятовувати місяць

Я напам’ять знаю хмарні форми любові

і викликали сльози на очі бурі

і мої банки пам'яті ходять ???

ліси та береги Амазонки

і я кричу їх у заході сонця, які відлунюють у землетрусах

тіні були моїм центром уваги, коли я монолоджую ніч

і діалог із днями

монологи про вітер і вітер

аплодують сонячними променями

ми впроваджуємо мову у зоопарки , щоб спостерігати за мисленням у клітці

і кинути арахіс і пі-фанк в інтелект

а матері думають, що це метафори

я говорю те, що бачу

усі слова та світи є метафорами МЕНЕ

Автором мого життя став місяць

сліди, написані на ґрунті

перьева ручка маршенів

нова людська праця

і так, ґрунт говорить про мене високо, але земне насіння вкорінює мене поезією

і читати ліси назавжди через рецитацію

зараз

можливо я занадто серйозний

тут занадто мало, щоб мати значення

хоча я пронизана причиною сонця

я встаю комети з аудиторією легенів

це тіло сміху це зі мною чи наді мною?

відтінок більш-менш

людський, хоча гендерно німий

а в корені є рятівна лінія

Я зірка цього життя передмісті, куди їду на роботу

робити щоденні пробіжки між сонцем і земним награбом

і підняти моїх дітей до вершини життя та правди