El Túnel - Santaflow, Aitor, Norykko

Voy!

Yo camino y no veo la luz, en este túnel

El destino se burla de mi y sale impune

Ya no quiero escuchar esa voz que me importune

Tantos golpes, de la decepción me han vuelto inmune

Aprendí a sobrevivir en esta cárcel

A mentir sobre todo a mi

A destacar de los que están entre estos muros, incluso más muertos

En el reino de los ciegos destacó este tuerto

Y la agresividad que me mantiene siempre en guardia

Frente a los demás, con las defensas desplegadas

Como un animal territorial, puedo usar

Tu miedo como un arma, oculto el mío tras mis garras

Y no dejo que se acerquen demasiado, por si acaso

También tenemos dignidad los hijos del fracaso

Y no me des consejos, no hay caso ¿Qué quieres?

Nunca me lo han puesto fácil ¿Qué es lo que no entiendes?

Condenado estoy a la oscuridad

Ella me rodea, es tangible, es mi realidad

Me protege de la luz que me puede cegar

Aprecio lo que tengo y lo defiendo como su su guardián

Fuera está esa corrupta sociedad

Dejadme en paz, que ya no quiero soñar más

¡malditos fantasmas!

la falsa esperanza

No es otra cosa que horrible crueldad.

(Bien!)

Los fantas-mas rondan mi sien

Me enloquecen

Oigo vo-ces, pero mis pies

No se detienen

(Yo!)

Miro hacia el horizonte de esta oscura senda

Dicen que fuera hay algo, no creo que me convenga

Aquí es donde nací, edifiqué castillos

Que defendí con mis colmillos, hoy me confunde ese brillo

Tengo pánico y tiemblo, me fallan las piernas

Luego pienso: «Vivir con miedo es vivir a medias.»

A tientas voy, sin saber bien donde piso

Perdido estoy, en busca del paraíso

Como una gárgola con las alas de piedra

Anclada en la cornisa, pude ver la luna llena

Y su luz que me bañaba, desprendía la esperanza

Que perdí hace ya tiempo, porque yo no tuve infancia

Ahogué mis lágrimas, no afronté mis dudas

Fuera de mi reino sentiré mi piel desnuda

¿Si logro salir de aquí ya nada será igual?

Esta cárcel no es de piedra, es mi estado emocional

No te fíes de mi, sigo siendo un animal

Y despierto si alguien daña a los que amo de verdad

No hay chispa de la vida en la piedra del mechero

Apagaré este canuto y saldré ya de este agujero

Después de tanto dormir conseguí tener un sueño

Era dueño de mi mismo, a todo le ponía empeño

Es hora de traspasar esa frontera espacial

De vencer este temor y dejar de imaginar.

(Aahhh)

Los fantas-mas rondan mi sien

Me enloquecen

Oigo vo-ces, pero mis pies

No se detienen

Me hago viejo y ya no quiero ser el perro que ladra cuando caminas

Tirando de la cadena, tumbado toda su vida

Frustrado por la condena de ser un «quiero y no puedo»

Puede que quiera dejar de ser un puto muermo

He criticado al que persigue sus sueños

He sido vago y han pasado los años

Haciendo daño verbal, por el camino del mal

Diciendo que no me importaban sus logros

Pero mentía y me escondía

Así elegí el camino fácil para parecer conforme

Hoy es el día, pues puede que todavía

Quede tiempo para corregir un fallo tan enorme

No hay una excusa que valga

Hasta que obtenga mi calma

Y aunque me duela la espalda

Tengo que andar hasta el alba

No tengo miedo

No voy a ser un muerto en vida porque no quiero

Prepara bien tu espada, para ser un guerrero

Nadie regala nada, hay que luchar con acero

Yo quiero salir ya de este pozo

Voy a arreglar mi destrozo

Pienso gozar con un trozo de cielo, y bueno

Hoy digo adiós a la envidia más terca

No creo en Dios, pero si abro esa puerta

Sé que me espera una era de nueva luz

Es la primera vez que puedo ver más allá de mi cruz

Aunque a veces

Los fantas-mas rondan mi sien

Me enloquecen

Oigo vo-ces, pero mis pies

No se detienen.

(x2)

Letra subida por: EzeBona

Іди!

Я йду і не бачу світла в цьому тунелі

Доля знущається з мене і залишається безкарною

Я більше не хочу чути той голос, який мене турбує

Стільки ударів від розчарування зробили мене несприйнятливим

Я навчився виживати в цій в’язниці

брехати мені про все

Щоб виділятися з тих, що між цими стінами, ще більш мертвими

У царстві сліпих виділявся цей одноокий чоловік

І агресивність, яка завжди тримає мене насторожі

Попереду інших, з розгорнутою обороною

Як територіальну тварину я можу використовувати

Твій страх, як зброя, я свій ховаю за пазурі

І я не підпускаю їх занадто близько, про всяк випадок

Ми, діти невдач, також маємо гідність

І не давайте мені поради, нема сенсу Що ти хочеш?

Вони мені ніколи не полегшували.Що ти не розумієш?

Я приречений на темряву

Вона оточує мене, вона відчутна, вона моя реальність

Воно захищає мене від світла, яке може засліпити мене

Я ціную те, що маю, і захищаю це як його охоронця

Зовні те корумповані суспільство

Залиш мене в спокої, я більше не хочу мріяти

прокляті привиди!

помилкова надія

Це не що інше, як жахлива жорстокість.

(Добре!)

Привиди переслідують мій храм

Звести мене з розуму

Я чую голоси, але мої ноги

Вони не зупиняються

(Я!)

Я дивлюся на горизонт цієї темної стежки

Кажуть, що надворі є, я думаю, що мені це не підходить

Тут я народився, будував замки

Що я захищав іклами, сьогодні той блиск мене бентежить

Панікую і тремчу, ноги віддають

Тоді я думаю: «Жити в страху – це половина життя».

Я намацаю дорогу, не знаючи, куди йду

Я заблукав у пошуках раю

Як горгулья з кам’яними крилами

Стоячи на уступі, я міг бачити повний місяць

І його світло, що купало мене, давало надію

Що я давно втратив, бо в мене не було дитинства

Я втопила свої сльози, я не зустріла своїх сумнівів

За межами свого королівства я відчую свою голу шкіру

Якщо мені вдасться вибратися звідси, нічого не буде як раніше?

Ця в’язниця не кам’яна, це мій емоційний стан

Не вір мені, я все одно тварина

І я прокидаюся, якщо хтось завдає шкоди тим, кого я дійсно люблю

У камені запальнички немає іскри життя

Я загашу цей стик і виберуся з цієї ями

Після такого тривалого сну мені вдалося наснитися

Я володів собою, я прикладав зусилля до всього

Настав час перетнути цей космічний кордон

Щоб подолати цей страх і перестати уявляти.

(аххх)

Привиди переслідують мій храм

Звести мене з розуму

Я чую голоси, але мої ноги

Вони не зупиняються

Я старію і не хочу бути собакою, яка гавкає, коли ти гуляєш

Стягнув за ланцюг, все життя лежав

Розчарований засудженням того, що я «хочу, а не можу»

Я міг би перестати бути ідіотом

Я критикував того, хто переслідує свої мрії

Я був лінивий і роки пройшли

Завдаючи словесну шкоду, ідучи на шлях зла

Сказав, що мені байдуже про їхні досягнення

Але я збрехав і сховався

Тому я вибрав простий шлях, щоб здаватися відповідальним

Сьогодні той день, бо, можливо, все-таки

Дайте час виправити такий величезний недолік

Немає виправдання

Поки я не охоче

І хоча спина болить

Я маю ходити до світанку

я не боюся

Я не збираюся бути живим мертвим, тому що не хочу

Добре підготуй свій меч, щоб стати воїном

Ніхто нічого не віддає, треба боротися зі сталлю

Я хочу вибратися з цього колодязя

Я збираюся виправити свій безлад

Я планую насолодитися частинкою раю, і добре

Сьогодні я прощаюся з найвпертішою заздрістю

Я не вірю в Бога, але якщо я відкрию ці двері

Я знаю, що на мене чекає ера нового світла

Я вперше бачу далі свого хреста

Але іноді

Привиди переслідують мій храм

Звести мене з розуму

Я чую голоси, але мої ноги

Вони не зупиняються.

(x2)

Текст пісні завантажив: EzeBona