Der Bewahrer (des Siegels) - Sanguis et Cinis

Klein und wesenlos-stehe ich vor den Pforten der Wahrheit

Schemen tanzen um mich

Es ist soweit

Mit Engeln und Elfen an meiner Seite

Schreite ich durch das Tor

In seinen Mauern atme ich nun

Ein Heiligtum der Unsterblichkeit

Fremde Schritte tragen mich weiter

Nackte Panik blickt mich wirr an

Doch ich folge ihren Rufen

Von seinem Thron sich erhoben

Reicht der Bewahrer mir seine Hand

Ich folge seinem Begehr

In immer tiefere Gänge der Vergessenheit

Einen Saal vor mir eröffnet

Offenbart er mir den Kelch der Kelche

In dessen Herz er das Elexier der Wahrheit trägt

In stummer Begierde den letzten Tropfen ausgeleckt

An einem Schimmer aus dem Schmerz erwacht

An meinem Rücken Schwingen blauschwarzer Einsicht

Er öffnet ein Fenster

Gewährt ein Blick auf mein Leben:

…und noch tausendmal mehr

Mein Leben vor mir ausgebreitet

Erwartet er mit fragendem Blick Antwort

Senke meinen Blick vor Fragen

Die selbst nach verlorenen Antworten lechzen

Das Siegel eines Morgens

Liegt gebrochen vor mir

Stark habe ich mich gefühlt

Gelacht

Und wieder nur zu mir zurückgefunden

So bin ich wohl der Einzige der mich jetzt noch trügt

Allein an Sinn verloren

Allein verlernt zu existieren

Nächtelang in Weinen nach Dir

Mich schwach und verwundbar gegeben

Hoffnungsvoll versucht die Schwingen zu entfalten

So kann es nicht weitergehen

Ich schreie

Verzweifelt endlose Trauer gespuckt

Fesseln der Untragbarkeit sprengen auf

Mein Herz beginnt zu schlagen

Der Bewahrer lächelt

-Schicksal

Маленький і неістотний, я стою перед воротами істини

Навколо мене танцюють схеми

Час настав

З ангелами та ельфами поруч

Я переступаю через ворота

Тепер я дихаю в його стінах

Святилище безсмертя

Дивні кроки несуть мене далі

Голий панік розгублено дивиться на мене

Але я дотримуюся їхніх закликів

Восстав зі свого трону

Охоронець простягає мені руку

Я виконую його прохання

У все глибших коридорах забуття

Відчинив переді мною кімнату

Він відкриває мені чашу з чашками

У серці якого він несе еліксир істини

Злизав останню краплю в мовчазному бажанні

Прокинувся від болю на проблиск

На моїй спині крила синьо-чорного прозріння

Він відкриває вікно

Дозволяє поглянути на моє життя:

...і в тисячу разів більше

Моє життя розкинулося переді мною

Він очікує відповіді запитальним поглядом

Опусти очі з запитаннями

Хто прагне загублених відповідей, сам відповідає

Печатка ранку

лежить розбита переді мною

Я відчував себе сильним

сміявся

І знайшов шлях назад до себе

Тож я, мабуть, єдиний, хто досі мене обманює

Самотній втратив сенс

Забув існувати один

Плачу за тобою всю ніч

Даний мені слабким і вразливим

Hopeful намагається розкрити крила

Так продовжуватися не може

я кричу

Відчайдушно плюнув нескінченне горе

Лапаються кайдани нестерпності

Моє серце починає битися

Оглядач усміхається

-Доля