Sententia - Sanguis et Cinis

An den Pranger genagelt

Von gesichtsloser Menge umringt

Millionen Finger die von sich weg

Mich mit sezierenden Blicken entkleiden

Ein flehender Blick der auf steinerne Augen trifft

Spucken ihre Sorgen mir ins Gesicht

Werfen mir ihre Ängste vor die Knie

So bin ich es der ihre Last trägt

Ein unfreiwilliger abstrakter Jesus ohne Stil

Aus Kreuz genagelt

Bin ich gerade gut genug

Gesät habe ich stillen Frieden

Geerntet den masslosen Hass

Von hinten angefallen

Niedergetreten

Und ohne ein Wort der Gegenwehr

Trifft mich die Schuld

Ihnen die Hand der Freundschaft gereicht

In Notwehr erschlagen

Die Schuld ist nur zu sein?!

Was man ist?!

Прибитий до стовпа

Оточений безликим натовпом

Мільйони пальців від вас

Роздягніть мене з розбираючими поглядами

Благальний погляд, який зустрічається з кам’яними очима

Плюйте їхні турботи мені в обличчя

Кинь їхні страхи мені на коліна

Тож я несу її тягар

Мимовільний абстрактний Ісус без стилю

Прибитий з хреста

чи я достатньо хороший?

Я посіяв тихий спокій

Збирав безмежну ненависть

Атакували ззаду

Розтоптаний

І без жодного спротиву

Винити в цьому мене

простягнув тобі руку дружби

Убитий при самообороні

Вини тільки бути?!

Що таке один?!