Люди-васильки - Самое Большое Простое Число

Люди, люди-васильки,

Как в проруби цветки,

Всплыли.

Стало явным тайное,

Смешным печальное.

И как-то все невольно понял я:

Пули в людях знают толк.

Где зайчик, а где волк.

Сердце третий глаз,

Он, как висок, откроется в свой срок,

В нем дверца.

Падай, падай снег,

Заноси все мои печали,

Каждый человек — это то, что ему не дали.

Падай, падай белый снег,

Занеси меня с головой.

до свиданья все,

I’ll be back, may be yes

весною.

Снег да снег кругом,

Мертвому умирать не страшно

Скрылись подо льдом

Белый дом, кремль и телебашня.

Семеро волчат

На метель неумело лают,

Солнечных зайчат

В своих волчьих мечтах ласкают.

Люди, люди-волошки,

Як у ополонці квітки,

Випливли.

Стало явним таємне,

Смішне сумне.

І якось усе мимоволі зрозумів я:

Кулі в людей знаються.

Де зайчик, а де вовк.

Серце третє око,

Він, як скроня, відкриється в свій термін,

У ньому дверцята.

Падай, падай сніг,

Занось усі мої печалі,

Кожна людина — це те, що їй не дали.

Падай, падай білий сніг,

Занеси мене з головою.

до побачення всі,

I'll be back, may be yes

навесні.

Сніг та сніг кругом,

Мертвому вмирати не страшно

Втекли під льодом

Білий дім, кремль та телевежа.

Семеро вовченят

На завірюху невміло гавкають,

Сонячний зайчат

У своїх вовчих мріях пестять.