Кулич - Самое Большое Простое Число

Безымянным пальцем касаясь века,

Ты говоришь: «У меня кто-то есть».

Я — с пробитой головой калека,

Пасхальным куличом несу эту весть.

Кто-то есть — живая, значит.

Кричу прохожим, грудь выпятив павлином

Так от счастья уродец плачет,

Когда закатывают в банку с формалином.

Выпал на Пасху последний снег,

Падает в надежде превратиться в сугроб.

Я теперь не совсем человек,

Я разбил о банку разросшийся лоб.

В воздухе замерли тысячи точек.

На людной улице стою, разинув рот.

Закатанный в банку, лишённый оболочек,

Плачет в формалине от горя урод.

Она с ним смеётся, и вы смеётесь тоже.

Я буду с вами хохотать и веселиться.

Так у большелобого с землистым цветом кожи

Нет безымянных, везде по пять мизинцев.

«У меня кто-то есть" — четыре слова,

Глупо улыбаюсь: что в лоб, что по лбу.

Яичной скорлупой снова и снова

Бьюсь в формалине о стеклянную колбу.

«Кулич — это просто кусок теста" —

Я кричу со смехом прохожим,

Так себе не находя места.

Уродец в формалине, из колбы корчит рожи.

Весь вечер стою, распахнув пальто.

Тысячи точек ускорили ход.

Кулич, скорлупа.

Без неё — всё не то,

Без неё я просто в формалине урод.

Я совсем мало похож на человека.

Четырьмя словами разбил паралич.

Безымянным пальцем касаясь века,

Ты слопала весь пасхальный кулич.

Безіменним пальцем торкаючись століття,

Ти кажеш: «У мене хтось є».

Я - з пробитою головою каліка,

Пасхальним паском несу цю звістку.

Хтось є жива, значить.

Кричу перехожим, груди випнувши павичем

Так від щастя уродець плаче,

Коли закочують у банку з формаліном.

Випав на Великдень останній сніг,

Падає в надії перетворитися на гурбу.

Я тепер не зовсім людина,

Я розбив про банку лоб, що розрісся.

У повітрі завмерли тисячі крапок.

На людній вулиці стою, роззявивши рота.

Закатаний у банку, позбавлений оболонок,

Плаче в формаліні від горя потвора.

Вона з ним сміється, і ви смієтесь теж.

Я буду з вас реготати і веселитися.

Так у великолобого із землистим кольором шкіри

Немає безіменних, скрізь по 5 мізинців.

«У мене хтось є»— чотири слова,

Безглуздо посміхаюся: що в лоб, що по лобі.

Яєчною шкаралупою знову і знову

Б'юся у формаліні про скляну колбу.

«Кулич — це просто шматок тесту» —

Я кричу зі смехом перехожим,

Так собі не знаходячи місця.

Виродок у формаліні, із колби корчить пики.

Цілий вечір стою, розкривши пальто.

Тисячі точок прискорили хід.

Паска, шкаралупа.

Без неї — все не то,

Без неї я просто в формаліні потвора.

Я зовсім мало схожий на людину.

Чотирьома словами розбив параліч.

Безіменним пальцем торкаючись століття,

Ти злапала весь пасхальний паску.