Вендиго - Sagath, Fatal-M

Тили-тили бом

Закрой глаза скорее

Кто-то ходит за окном

И стучится в двери

Тили-тили бом

Закрой глаза скорее

Кто-то ходит за окном

И стучится в двери…

Ты наивно полагаешь, что одна здесь

Вроде в окнах ставни, на замках дверь

И только сны ласкают твой юный омут,

Но я наблюдаю, да, я — твой знакомый

Нет тени на полу от моих шагов

Не скрипнет половица, да, я тут, чтоб

Пригладить твои волосы, чтоб сирота

Увидела во сне давно умершего отца

Я — не он, нет

Я — не он, нет

Я хочу твою плоть, я скребусь в твою дверь

Ты запомни

Ты запомни

Мой шепот словно нет родней (да)

Я подниму с постели тебя, моя ночь

Слишком коротка, но я возьму своё

Ты через сон услышишь в дверь стуки

Голос отца: «Дочь, открой, я тут».

(а!)

Так было с каждой

И была, и нет, и где кто скажет

Что было жизнью — стало нашим

Что было плотью — стало фаршем

За новой дверью, за новой жертвой

Выжидая часа за стеклом

Застыл, как холод во мраке ночи

Вечный голод, вендиго

Тили-тили бом

Закрой глаза скорее

Кто-то ходит за окном

И стучится в двери

Огромный город меня прячет в недрах

Где-то под землей, среди крыс, я пленный

Проклято будь это новое время

Механизмов грохочущих сверху

Без сотни лет тысячелетний голод

Теперь не скроет даже сонм ночи,

Но я чую-чую, даже в водах сточных

Их запах плоти (запах плоти!)

Тянутся на мой призыв

Через коллекторной тьмы лабиринт

Паства детей Сатаны

Создания ночи, стальные клыки

Гонит их голод с насиженных мест

Направляет вендиго великий исход

Люди не верят уже, что мы есть

Время узреть древнее зло

Назначенный час, при последних лучах

Багряного солнца полезут

Из люков и труб, растекаясь как спрут, полчище скверны

Под песни их криков мы выйдем на пир

Разливаясь по улицам бурной рекой

Ты не сможешь спрятаться — беги и чувствуй

Как.

Мы идем за тобой (идем за тобой!)

Тили-тили бом

Закрой глаза скорее

Кто-то ходит за окном

И стучится в двери

Тілі-тілі бом

Заплющ очі швидше

Хтось ходить за вікном

І стукає в двері

Тілі-тілі бом

Заплющ очі швидше

Хтось ходить за вікном

І стукає в двері...

Ти наївно вважаєш, що одна тут

Начебто у вікнах віконниці, на замках двері

І тільки сни пестять твій юний вир,

Але я спостерігаю, так, я — твій знайомий

Немає тіні на підлозі від моїх кроків

Не скрипне половиця, так, я тут, щоб

Пригладити твоє волосся, щоб сирота

Побачила у сні давно померлого батька

Я — не він, ні

Я — не він, ні

Я хочу твою плоть, я скребу в двері.

Ти запам'ятай

Ти запам'ятай

Мій шепіт немов рідний (так)

Я підніму з постелі тебе, моя ніч

Занадто коротка, але я візьму своє

Ти через сон почуєш у двері стуку

Голос батька: «Дочко, відкрий, я тут».

(а!)

Так було з кожною

І була, і ні, і де хто скаже

Що було життям— стало нашим

Що було тілом — стало фаршем

За новими дверима, за новою жертвою

Чекаючи години за склом

Застиг, як холод у темряві ночі

Вічний голод, вендіго

Тілі-тілі бом

Заплющ очі швидше

Хтось ходить за вікном

І стукає в двері

Величезне місто мене ховає в надрах

Десь під землею, серед щурів, я полонений

Проклятий будь це новий час

Механізмів гуркітливих зверху

Без сотні років тисячолітній голод

Тепер не приховає навіть сонм ночі,

Але я чую-чу, навіть у водах стічних

Їхній запах плоті (запах плоті!)

Тягнуться на мій заклик

Через колекторну темряву лабіринт

Паства дітей Сатани

Створення ночі, сталеві ікла

Гонить їх голод з насиджених місць

Направляє вендіго великий результат

Люди не вірять уже, що ми є

Час побачити стародавнє зло

Призначений час, при останніх променях

Багряного сонця полізуть

З люків і труб, розтікаючись як спрут, полчище кепське

Під пісні їхніх криків ми вийдемо на бенкет

Розливаючись по вулицях бурхливою річкою

Ти не можеш сховатися — біжи і відчуй

Як.

Ми ідемо за тобою (йдемо за тобою!)

Тілі-тілі бом

Заплющ очі швидше

Хтось ходить за вікном

І стукає в двері