Моро - Sagath, Fatal-M

Я, Сэр, нашел саму сущность дьявола

Что вы имеете ввиду?

Я видел дьявола, в своем микроскопе

Я его посадил на цепь

И, говоря метафорично, я разрезал его на части

Дьявол, Мистер Даглас, которого я нашел

Есть не более чем хитрый набор генов

Я могу вас заверить, что Люцифер, сын нечистой силы

Более не существует

Мерцают в полумраке лаборантские

Окровавленные скальпели и склянки

Человек играет Бога — это вряд ли

Для Доктора Моро ради наград и эпитафий

Изгнанный вон за эксперимент страшный

По скрещиванию человека и лесной твари

На остров как ум его мрачный

На картах не обозначенный

Хруст сухожилий снова поднимает крик

Распугивая птиц, что творит этот старик?

Демон и гений в одном кукловоде да

Имя наука, да, имя наркотик

Особи, особи страх

В особях, кто они, где им понять?

Это собственный ад, скажи, доктор, кто я?

Зверь или разум, то, что ты создал?

Человек зверь — недочеловек, сущность здесь

Человек просто — деликатес, ужин

Не доверяй рассудку заходя в эти.

Джунгли, но

Слушай отца, я — есть твой Сущий (сущий)

Разбегается рассвет и тонет в сиплых стонах

Полу-людям не до сна лишь по крупицам

Собирают что внутри от людей,

Но так манит их зверь чужой жизни напиться

Сгинул в агонии старый смотритель

Под чавканье плоти и крови узрев

Что создано дланью безумного Бога

Что за опасность над ним же теперь

Чьи это жилы стекают с клыков

И совсем уже не человеческий взгляд

Готовый кромсать на пути всех подряд

Всех подряд!

Mortem effugere nemo potest

Не сокрушайся, Моро, что не дожил

До нового рассвета в своей лоджии

Оставив лоскуты одежды и кровавой кожи

Mortem effugere nemo potest

Разбрелись создания, занимая остров

В утренний туман уходит особь

На четырёх лапах как и должен.

(должен!)

Mortem effugere nemo potest

Не сокрушайся, Моро, что не дожил

До нового рассвета в своей лоджии

Оставив лоскуты одежды и кровавой кожи

Mortem effugere nemo potest

Разбрелись создания, занимая остров

В утренний туман уходит особь

На четырёх лапах как и должен.

(должен!)

Никаких больше ученых

Никаких больше лабораторий и экспериментов

Я думал, что ты сможешь это понять

Мы должны быть теми, кто мы есть,

А не теми, в кого отец хотел нас превратить

Ходить на двух ногах — очень трудно

Возможно, на четырех лапах — легче

Я, Сер, знайшов саму суть диявола

Що ви маєте на увазі?

Я бачив диявола, у своєму мікроскопі

Я його посадив на ланцюг

І, говорячи метафорично, я розрізав його на частині

Диявол, Містер Даглас, якого я знайшов

Є не більш ніж хитрий набір генів

Я можу вас запевнити, що Люцифер, син нечистої сили

Більше не існує

Мерехтять у напівтемряві лаборантські

Закривавлені скальпелі та склянки

Людина грає Бога - це навряд чи

Для Доктора Моро заради нагород та епітафій

Вигнаний он за експеримент страшний

За схрещуванням людини і лісової тварі

На острів як ум його похмурий

На картах не позначений

Хруст сухожилля знову здіймає крик

Розлякуючи птахів, що творить цей старий?

Демон і геній в одному ляльководі так

Ім'я наука, так, ім'я наркотик

Особи, особи страх

В особинах, хто вони, де їм зрозуміти?

Це власне пекло, скажи, лікарю, хто я?

Звір чи розум, те, що ти створив?

Людина звір — недолюдина, сутність тут

Людина просто - делікатес, вечеря

Не довіряй розуму заходячи в ці.

Джунглі, але

Слухай батька, я є твій Сущий (сущий)

Розбігається світанок і тоне в сиплих стогонах

Напів-людям не до сну лише за крупицями

Збирають що всередині від людей,

Але так манить їх звір чужого життя напитися

Згинув в агонії старий наглядач

Під човгання плоті і крові побачивши

Що створено долею божевільного Бога

Що за небезпека над ним ж тепер

Чиї це жили стікають з кликів

І зовсім вже не людський погляд

Готовий шматувати на шляху всіх підряд

Усіх поспіль!

Mortem effugere nemo potest

Не журися, Моро, що не дожив

До нового світанку у своїй лоджії

Залишивши клапті одягу та кровопролитної шкіри

Mortem effugere nemo potest

Розбрелися створення, займаючи острів

Вранішній туман іде особина

На чотирьох лапах як і повинен.

(Повинен!)

Mortem effugere nemo potest

Не журися, Моро, що не дожив

До нового світанку у своїй лоджії

Залишивши клапті одягу та кровопролитної шкіри

Mortem effugere nemo potest

Розбрелися створення, займаючи острів

Вранішній туман іде особина

На чотирьох лапах як і повинен.

(Повинен!)

Ніяких більше вчених

Ніяких більше лабораторій та експериментів

Я думав, що ти зможеш це зрозуміти

Ми повинні бути тими, хто ми є,

А не теми, в кого батько хотів нас перетворити

Ходити на двох ногах дуже важко

Можливо, на чотирьох лапах легше