La laideur - Safia Nolin

J’ai pris la poudre d’escampette

J’ai jamais dit où j’allais

J’ai pris goût à disparaître

Je sais même pas où j’m’en vais

Ça peut pas être pire qu’ici

Ici je meurs à petits cris

Ça peut pas être plus mauvais

J’irai là où il fait moins laid

Toute seule, je m’en vais toute seule

Sans peur, j’avance sans peur

Ailleurs, j’irai ailleurs

Mais j’ai menti parce qu’au fond j’ai peur

La poudre est toujours dans ma poche

Je sais pas qui je veux être

J’ai peur que quelqu’un me reproche

De pas avoir su quoi en faire

D’avoir gaspillé ma chance

De m'être noyée dans ce monde immense

D’avoir pris la solution

La plus proche de la déception

Toute seule, je m’en vais toute seule

Sans peur, j’avance sans peur

Ailleurs, j’irai ailleurs

Mais j’ai menti parce qu’au fond j’ai peur

Écoute pas c’que j’dis

Je sais pas j’suis qui

Je me suis crue forte comme le vent

La naïveté d’un enfant

я знявся

Я ніколи не казав, куди йду

Мені подобалося зникати

Я навіть не знаю, куди я йду

Гірше, ніж тут, бути не може

Тут я тихо вмираю

Гірше бути не може

Я піду туди, де менше негарно

Зовсім один, я йду зовсім один

Без страху я без страху рухаюся вперед

В іншому місці, я піду в інше місце

Але я збрехав, тому що в глибині душі мені страшно

Порошок завжди у мене в кишені

Я не знаю, ким я хочу бути

Боюся, що мене хтось звинувачує

Не знаючи, що з цим робити

За те, що втратив свій шанс

Потону в цьому величезному світі

Щоб прийняти рішення

Найближче до розчарування

Зовсім один, я йду зовсім один

Без страху я без страху рухаюся вперед

В іншому місці, я піду в інше місце

Але я збрехав, тому що в глибині душі мені страшно

Не слухай, що я кажу

Я не знаю, хто я

Я думав, що я сильний, як вітер

Наївність дитини