Никогда - Ругер

Время слеплю в куски, склею обрывки фраз,

Вспомню до мелочей все, что забыл я.

Буду смотреть на все как будто в первый раз,

Сам себе буду врать, сам себе верить.

Где мое небо?

Где мои птицы?

Где мои мысли, как вспышки зарницы?

Никогда не вернусь туда,

Ни за что не поверю…

Никогда не вернусь туда,

Ни за что не поверю…

Разлеплю глаза, сброшу обрывки снов,

Буду смотреть на жизнь холодным взглядом.

И больше никогда не будет этих слов,

Что отравляют кровь медленным ядом.

Я вижу небо, в нем мои птицы

И мои мысли как вспышки зарницы.

Никогда не вернусь туда,

Ни за что не поверю…

Никогда не вернусь туда,

Ни за что не поверю…

Кто раскажет мне, где моя весна?

Кто раскажет мне, где моя весна?

Кто.

кто.

кто.

Кто.

кто.

кто.

Час сліплю в шматки, склею уривки фраз,

Згадаю до дрібниць все, що забув я.

Дивитимуся на все ніби в перший раз,

Сам собі брехатиму, сам собі віритиму.

Де моє небо?

Де мої птахи?

Де мої думки, як спалахи блискавиці?

Ніколи не повернуся туди,

Ні за що не повірю ...

Ніколи не повернуся туди,

Ні за що не повірю ...

Розліплю очі, скину уривки снів,

Дивитимуся на життя холодним поглядом.

І більше ніколи не буде цих слів,

Що отруюють кров повільною отрутою.

Я бачу небо, в ньому мої птахи

І мої думки як спалахи блискавиці.

Ніколи не повернуся туди,

Ні за що не повірю ...

Ніколи не повернуся туди,

Ні за що не повірю ...

Хто мені розповість, де моя весна?

Хто мені розповість, де моя весна?

Хто?

хто.

хто.

Хто?

хто.

хто.