Когда Я Умру - Ругер

Когда я умру слёз не надо и горя,

Лишь огарок свечи да чуть-чуть огонька.

Бросьте свечку мою в волны синего моря,

И пусть будет печалью печаль тростника.

Когда я умру.

Когда я умру.

Когда я умру.

И пусть будут слезой только росы на звездах,

И пусть будут тоской только ветер и свист.

Пусть могилой мне станут черные гнезда,

А надгробием станет огненный лист.

Когда я умру.

Когда я умру.

Когда я умру.

Когда я умру сердцем будут мне розы,

Когда я умру кровью будет мне мед,

И слезою моей станут белые росы,

И мечтою моей станут иней и лед.

Когда я умру.

Когда я умру.

Когда я умру.

И душа поплывет в красной лодке заката,

И душа уплывет из этих мест навсегда,

И рассыпется мысль, словно зерна граната,

Чтобы вечная грусть снизошла в никуда!

Когда я умру.

Когда я умру.

Когда я умру.

Коли я помру сліз не треба і горя,

Лише негар свічки та трохи вогнику.

Киньте свічку мою у хвилі синього моря,

І нехай буде смутком печаль тростини.

Коли я помру.

Коли я помру.

Коли я помру.

І нехай будуть сльозою тільки роси на зірках,

І нехай будуть тугою тільки вітер і свист.

Нехай могилою мені стануть чорні гнізда,

А надгробком стане вогненний лист.

Коли я помру.

Коли я помру.

Коли я помру.

Коли я помру серцем будуть мені троянди,

Коли я помру кров'ю буде мені мед,

І сльозою моєю стануть білі роси,

І мрією моєю стануть іній і лід.

Коли я помру.

Коли я помру.

Коли я помру.

І душа попливе в червоному човні заходу сонця,

І душа спливе з цих місць назавжди,

І розсипеться думка, немов зерна граната,

Щоб вічний смуток зійшов у нікуди!

Коли я помру.

Коли я помру.

Коли я помру.