Parao - Rubén Blades

Hay quien ve la luz al final de su tunel

Y construye un nuevo tunel, pa' no ver

Y se queda entre lo oscuro, y se consume

Lamentando lo que nunca llegó a ser

Yo no fui el mejor ejemplo y te lo admito

Fácil es juzgar la noche al otro día;

Pero fui sincero, y éso sí lo grito

Que yo nunca he hipotecado al alma mía!

Si yo he vivido parao, ay que me entierren parao;

Si pagué el precio que paga el que no vive arrodillao!

La vida me ha restregao, pero jamás me ha planchao

En la buena y en la mala, voy con los dientes pelaos!

Sonriendo y de pie: siempre parao!

Las desgracias hacen fuerte al sentimiento

Si asimila cada golpe que ha aguantao

La memoria se convierte en un sustento

Celebrando cada rio que se ha cruzao

Me pregunto, cómo puede creerse vivo

El que existe pa' culpar a los demás?

Que se calle y que se salga del camino

Y que deje al resto del mundo caminar!

A mí me entierran parao

Ay, que me entierren parao!

Ahí te dejo mi sonrisa y todo lo que me han quitao

Lo que perdí no he llorao, si yo he vivido sobrao

Dando gracias por las cosas

Que en la ruta me he encontrao

Sumo y resto en carne propia

De mi conciencia abrazao

Parao!

aunque me haya equivocao

Aunque me hayan señalao

Parao!

en agua de luna mojao

Disfrutando la memoria de los rios que he cruzao

Aunque casi me haya ahogao, sigo parao!

Parao!

Є ті, хто бачить світло в кінці свого тунелю

І будують новий тунель, щоб не бачили

І воно залишається в темряві, і споживається

шкодуючи про те, що так і не було

Я був не найкращим прикладом і визнаю це

Легко судити про ніч наступного дня;

Але я був щирий і кричу це

Щоб я ніколи не закладав свою душу!

Якби я жив вічно, о, нехай поховають мене навіки;

Якби я заплатив ціну, яку платять ті, хто живе не на колінах!

Життя натирало мене, але ніколи не гладило

І в добро, і в зло я ходжу з голими зубами!

Посміхаючись і стоячи: я завжди зупиняюся!

нещастя роблять відчуття сильними

Якщо він засвоює кожен удар, який він переніс

Пам'ять стає джерелом існування

Святкуємо кожну річку, яку було перетнуто

Цікаво, як він може повірити, що він живий

Той, що існує, щоб звинувачувати інших?

Заткнись і геть з дороги

А решта світу нехай гуляє!

Вони мене ховають

Ой, нехай перестануть мене поховати!

Там я залишаю тобі свою посмішку і все, що в мене забрали

Те, що я втратив, я не плакав, якщо прожив більше ніж достатньо

дякуючи за речі

Що на дорозі я знайшов

Сумо і відпочинок у власній плоті

Я обняв свою совість

СТОП!

навіть якщо я помилявся

Хоча вони мені вказували

СТОП!

у вологій місячній воді

Насолоджуючись спогадами про річки, які я перетнув

Хоч я ледь не втонув, я все ще стою!

СТОП!