Я не верю - Роза Мажонц

Я любовь свою, годами меряла.

Я в любовь твою, так свято верила.

Но сами мы себе, урок устроили.

Ламает время всё, что мы так строили.

Я не верю, что всё прошло.

Я не верю, что замело.

И белым пеплом в огне кружится.

Любви прошедшей, нашей, птица.

Мы потеряли ключ, от счастья своего.

И белым пеплом в огне кружится.

Любви прошедшей, нашей, птица.

Мы потеряли ключ, от счастья своего.

А у любви моей, остывший голос твой.

Сегодня мы решим, кто дальше, мы с тобой.

Холодной тенью плыть или огнём гореть.

Над пеплом стыть или вдвоём лететь.

Я не верю, что всё прошло.

Я не верю, что замело.

И белым пеплом в огне кружится.

Любви прошедшей, нашей птица.

Мы потеряли ключ, от счастья своего.

И белым пеплом в огне кружится.

Любви прошедшей, нашей птица.

Мы потеряли ключ, от счастья своего.

Белым пеплом, любовь кружится.

Глупо разлетелись, словно птицы.

Белым пеплом, любовь кружится.

Глупо разлетелись, словно птицы.

Я не верю, что всё прошло.

Я не верю, что замело.

И белым пеплом в огне кружится.

Любви прошедшей, нашей, птица.

Мы потеряли ключ, от счастья своего.

И белым пеплом в огне кружится.

Любви прошедшей, нашей, птица.

Мы потеряли ключ, от счастья своего.

Я любов свою, роками міряла.

Я в любов твою, так свято вірила.

Але самі ми собі, урок влаштували.

Ломає час все, що ми так будували.

Я не вірю, що все пройшло.

Я не вірю, що замело.

І білим попелом у вогні паморочиться.

Кохання минулої, нашої, птах.

Ми втратили ключ від щастя свого.

І білим попелом у вогні паморочиться.

Кохання минулої, нашої, птах.

Ми втратили ключ від щастя свого.

А у любові моїй, охололий голос твій.

Сьогодні ми вирішимо, хто далі, ми з тобою.

Холодною тінню плисти чи вогнем горіти.

Над попелом стигнути або вдвох летіти.

Я не вірю, що все пройшло.

Я не вірю, що замело.

І білим попелом у вогні паморочиться.

Любові минулої, нашої птах.

Ми втратили ключ від щастя свого.

І білим попелом у вогні паморочиться.

Любові минулої, нашої птах.

Ми втратили ключ від щастя свого.

Білим попелом, кохання паморочиться.

Нерозумно розлетілися, мов птахи.

Білим попелом, кохання паморочиться.

Нерозумно розлетілися, мов птахи.

Я не вірю, що все пройшло.

Я не вірю, що замело.

І білим попелом у вогні паморочиться.

Кохання минулої, нашої, птах.

Ми втратили ключ від щастя свого.

І білим попелом у вогні паморочиться.

Кохання минулої, нашої, птах.

Ми втратили ключ від щастя свого.