Al filo de la madrugada - Rosana

Al filo de la madrugada

Prendi la luz de la maana,

Y escribi en papel, una y otra vez

Me despido, me marcho pa' no volver.

Sali a vivir con tantas ganas

Que ech a correr pidiendo nada,

Y empez a creer, que por una vez

El dolor que senta le hara bien.

Lo que duele no es irse, duele despedirse,

Lo que duele no es el invierno gris,

Lo que mata y remata es la cicatriz.

Lo que hoy duele, maana puede que sea nada,

Porque un mundo despierta, cuando el otro se apaga.

El corazn no se equivoca,

Se guarda todo lo que toca,

Late por amor, late por dolor,

Se confunde, se entrega, se parte en dos.

Sabe perdonar, pero no sabr olvidarse,

Porque el corazn solo sabe hacer las paces,

Y empez a creer que por una vez

El dolor que senta se ira.

Lo que duele no es irse, duele despedirse,

Lo que duele no es el invierno gis…

На краю світанку

Я ввімкнув ранкове світло,

І я писав на папері, знову і знову

Я прощаюся, йду, щоб не повертатися.

Я пішов жити з таким бажанням

Що я побіг нічого не просячи,

І я почав вірити, що колись

Біль, який він відчував, підійшов би йому на користь.

Що болить, то не йти, боляче прощатися,

Болить не сіра зима,

Те, що вбиває і закінчує, - це шрам.

Те, що болить сьогодні, завтра може бути нічим

Тому що один світ прокидається, коли гасне інший.

Серце не помиляється,

Зберігає все, до чого торкається,

Б'є від любові, б'є від болю,

Воно плутається, здається, ламається надвоє.

Він вміє прощати, але не знає, як забути,

Бо тільки серце вміє миритися,

І я почав вірити в це одного разу

Біль, який я відчував, зникне.

Що болить, то не йти, боляче прощатися,

Болить не зима...