Gratidão - Rosa de Saron

Da lamúria, os seus verbos já não conjugo mais

Sem o passado não existe tempo futuro

Não se pode viver para morrer

Há sempre o medo de errar, há sempre o «mas»

Sentimentos são

O claro e a escuridão

Uma porta que fecha é janela que abre então

Quando há gratidão em seu coração

É certeza que basta, da herança o seu quinhão

Tive sede, me deu água, na sombra me sentou

Deu-me a vida, pediu nada

Revertendo toda inversão

Sentimentos são

O claro e a escuridão

Uma porta que fecha é janela que abre então

Quando há gratidão em seu coração

É certeza que basta, da herança o seu quinhão

Finda o dia, dobra a alma, sem a multidão

Calmaria, minha ermida, franca devoção

Sentimentos são

O claro e a escuridão

Uma porta que fecha é janela que abre então

Quando há gratidão em seu coração

É certeza que basta, da herança o seu quinhão

Uma porta que fecha é janela que abre então

É certeza que basta, da herança o seu quinhão

Від плакання ваші дієслова більше не відмінюються

Без минулого немає майбутнього часу

Ви не можете жити, щоб померти

Завжди є страх помилитися, завжди є «але»

Почуття є

Світло й темрява

Двері, які зачиняються, це вікно, яке так відчиняється

Коли в твоєму серці вдячність

Напевно, зі спадщини ваша частка

Я був спраглий, він мене напоїв, посадив мене в тіні

Дав мені життя, нічого не просив

перевертаючи кожну інверсію

Почуття є

Світло й темрява

Двері, які зачиняються, це вікно, яке так відчиняється

Коли в твоєму серці вдячність

Напевно, зі спадщини ваша частка

Наприкінці дня зігніть душу, без натовпу

Спокій, мій скит, відверта відданість

Почуття є

Світло й темрява

Двері, які зачиняються, це вікно, яке так відчиняється

Коли в твоєму серці вдячність

Напевно, зі спадщини ваша частка

Двері, які зачиняються, це вікно, яке так відчиняється

Напевно, зі спадщини ваша частка