Fireflies - Ron Pope

When the streetlights come on and the fireflies flicker,

I am walking her home making plans.

With her shoes in her hands, I am watching her dance,

As the hem of her dress gently kisses the grass.

It suddenly rains on us,

She is laughing and turns up her hands.

Like autumn turns leaves, winter will breathe, cold on her necks,

snow in our paths.

Wherever she goes, all that I know about us is that beautiful things never last,

That’s why fireflies flash.

When this summertime ends, we will not part as friends,

Things were promised in blood;

we have sinned.

Now there’s tears in her eyes as she’s screaming goodbyes,

I run 'long side the car turning numb to the sound.

I notice a chill in the air,

September is creeping up fast.

Like autumn turns leaves, winter will breathe, cold on her necks,

snow in our paths.

Wherever she goes, all that I know about us is that beautiful things never last,

That’s why fireflies flash.

Innocence didn’t mean we’re immune to these things,

Let’s blame the passage of time.

Love and loss, truth it costs more than I can spare right now.

Maybe it’s simpler to lie…

Like autumn turns leaves, winter will breathe, cold on her necks,

snow in our paths.

Wherever she goes, all that I know about us is that beautiful things never last,

That’s why fireflies flash

Коли запалюються вуличні ліхтарі і мерехтять світлячки,

Я вожу її додому, будуючи плани.

З її туфлями в руках я дивлюся, як вона танцює,

Поділ її сукні ніжно цілує траву.

На нас раптом дощ,

Вона сміється й піднімає руки.

Як осінь листя вертає, зима дихне, холод на шию,

сніг на наших дорогах.

Куди б вона не пішла, все, що я знаю про нас, — це те, що прекрасні речі ніколи не тривають,

Тому світлячки спалахують.

Коли закінчиться цей літній час, ми не розлучимось як друзі,

Речі були обіцяні кров’ю;

ми згрішили.

Тепер у неї на очах сльози, коли вона кричить на прощання,

Я бігаю по довгій стороні, машина німіє від звуку.

Я помічаю холодок у повітрі,

Вересень швидко наближається.

Як осінь листя вертає, зима дихне, холод на шию,

сніг на наших дорогах.

Куди б вона не пішла, все, що я знаю про нас, — це те, що прекрасні речі ніколи не тривають,

Тому світлячки спалахують.

Невинність не означає, що ми застраховані від ціх речей,

Давайте звинувачувати плин часу.

Любов і втрата, правда, це коштує більше, ніж я можу виділити зараз.

Можливо, простіше збрехати…

Як осінь листя вертає, зима дихне, холод на шию,

сніг на наших дорогах.

Куди б вона не пішла, все, що я знаю про нас, — це те, що прекрасні речі ніколи не тривають,

Тому світлячки спалахують