Flowers From Exile - Rome

I shall ask you for forgiveness

For all the things that i have done

I should have known better

But i won’t ask for love nor shelter

Think of me as the one to remain unknown

For more than i you have been a face to hide

You have become a name to forget

Would you ever surrender?

We stay far from you who wait petrified

Inside your countries fortified

Your dread of the deep

So unlike our dread of sleep

You won’t quench this glow

You won’t stem this tide

For your conventions are ruin

Your tools are death to me

So how dare you molest the seas

You masters of deceit

Are you still surprised

At how our pain dissolves into sound

Into one voice

At this our loneliness more verdict than choice

More than i you have been a face to hide

You have become a stain to forget

A shame to reject

So nevermind

All our fears, all our tears

Oh, no, nevermind

…the flowers we send you!

Я попрошу у вас вибачення

За все, що я робив

Я мав знати краще

Але я не буду просити ні любові, ні притулку

Думайте про мене, як про того, хто залишиться невідомим

Більше ніж я ви були обличчям, що приховувались

Ви стали ім’ям, яке потрібно забути

Ти б колись здався?

Ми тримаємось далеко від вас, хто закам’янів чекає

Всередині ваші країни укріплені

Ваш страх перед глибиною

На відміну від нашого страху перед сном

Ви не погасите цього сяйва

Ви не зупините цю хвилю

Бо твої умовності — руїна

Ваші інструменти для мене смерть

Тож як ви смієте приставати до моря

Ви майстри обману

Ви ще здивовані

Як наш біль перетворюється на звук

В один голос

При цьому наша самотність більше вирок, ніж вибір

Більше ніж я ви були обличчям, що приховувались

Ви стали плямою, яку потрібно забути

Соромно відкинути

Тож не турбуйтеся

Всі наші страхи, всі наші сльози

О, ні, нічого

…квіти, які ми вам надсилаємо!