Coriolan - Rome

Will you wash your hands in his heart, will you dwell?

Will you pay yourself with being proud as well?

He has a heart as little apt as yours

But it harbours no complaints, no remorse

Coriolan, Coriolan, Coriolan

Wouldn’t flatter you for a love forlorn

For he has no equal in pride, in scorn

And what his breast forges his tongue must vent

For it’s hard to walk with your knees bent

Ти вмиєш руки в його серці, чи будеш ти жити?

Чи будете ви також платити за гордість?

У нього таке ж влучне серце, як у твоє

Але в ньому немає ні скарг, ні докорів сумління

Коріолан, Коріолан, Коріолан

Не буду лестити вам за занедбане кохання

Бо йому не рівних у гордості, у зневажливості

І те, що кує його груди, його язик повинен випустити

Бо зігнутими в колінах важко ходити