Ваше Совершенство - Roman Rain

Что ж ты молчишь?

Послушай меня!

Не смей возражать!

Ведь ты потерял

Печаль тишины

И пульс облаков

В графическом сне!

И я проведу

Углём по стеклу!

Оставлю черту,

Чтоб ты разглядел

Всю пустоту,

Которая нас растворила в воде!

Ты стал совершенством…

А я — твой слуга.

Я — твой слуга.

Ты — совершенство, напрасно скрывать

И крик мой в ночи: «Я не верю!

Не верю!

Что сердце твоё как пустая нора,

Для скальпеля мясо… НЕ верю, Не верю!»

Крик улетел,

Верность молчит,

Печаль оживёт,

Ты упадёшь!

Я подниму руки твои,

Полные вен — Вен пустоты!

Я — твой слуга!

Ты — совершенство, напрасно скрывать

И крик мой в ночи: «Я не верю!

Не верю!

Что сердце твоё как пустая нора,

Для скальпеля мясо… НЕ верю, Не верю!»

Поздно — связи нет!

Я стою у окна!

Набирает разбег госпожа Луна!

Буду спорить до хрипа

Я с тобой до утра

Кто твой тёмный кумир,

Кто мой слуга?

Поздно — связи нет!

Я стою у окна!

Убивает меня госпожа Луна!

Буду спорить до хрипа

Я с тобой до утра

Я твой тёмный кумир,

Ты мой слуга!

Ты — Совершенство, а я твой слуга!

И крик твой в ночи: «Я не верю!

Не верю!

Что сердце моё как пустая нора,

Для скальпеля мясо… НЕ верю, Не верю!»

Я твой слуга!

Я твой слуга!

Що ж ти мовчиш?

Послухай мене!

Не смій заперечувати!

Адже ти втратив

Смуток тиші

І пульс хмар

У графічному сні!

І я проведу

Вугілля по скло!

Залишу межу,

Щоб ти розглянув

Всю порожнечу,

Яка нас розчинила у воді!

Ти став досконалістю…

А я твій слуга.

Я твій слуга.

Ти — досконалість, даремно приховувати

І крик мій уночі: «Я не вірю!

Не вірю!

Що серце твоє, як порожня нора,

Для скальпеля м'ясо… НЕ вірю, Не¦верю!»

Крик полетів,

Вірність мовчить,

Смуток оживе,

Ти впадеш!

Я підніму руки твої,

Повні вен - Від порожнечі!

Я твій слуга!

Ти — досконалість, даремно приховувати

І крик мій уночі: «Я не вірю!

Не вірю!

Що серце твоє, як порожня нора,

Для скальпеля м'ясо… НЕ вірю, Не¦верю!»

Пізно зв'язку немає!

Я стою біля вікна!

Набирає розбіг пані Місяць!

Сперечатимуся до хрипу

Я з тобою до ранку

Хто твій темний кумир,

Хто мій слуга?

Пізно зв'язку немає!

Я стою біля вікна!

Вбиває мене пані Місяць!

Сперечатимуся до хрипу

Я з тобою до ранку

Я твій темний кумир,

Ти мій слуга!

Ти — досконалість, а твій слуга!

І крик твій уночі: «Я не вірю!

Не вірю!

Що серце моє як порожня нора,

Для скальпеля м'ясо… НЕ вірю, Не¦верю!»

Я твій слуга!

Я твій слуга!