No Tengo Tiempo (De Cambiar Mi Vida) - Rodrigo Gonzalez

Cabalgo sobre sueños innecesarios y rotos

Prisionero iluso de esta selva cotidiana

Y como hoja seca que vaga en el viento

Vuelo imaginario sobre historias de concreto

Navego en el mar de las cosas exactas

Voy clavado en momentos de semánticas gastadas;

Y cual si fuera una nube esculpida sobre el cielo

Dibujo insatisfecho mis huellas en el invierno

Ya que yo no tengo tiempo de cambiar mi vida

La máquina me ha vuelto una sombra borrosa;

Y, aunque soy la misma puerta que han negado tus ojos

Sé que aún tengo tiempo para atracar en un puerto

Camino automático en una alfombra de estatuas

Masticando en mi mente las verdades más sabidas;

Y como un lobo salvaje que ha perdido su camino

He llenado mis bolsillos con escombros del destino

Sabes bien que manejo implacable mi nave cibernética

Entre aquel laberinto de los planetas muertos;

Y, cual si fuera la espuma de un anuncio de cerveza

Una marca me ha vendido ya la forma de mi cabeza

Ya que yo no tengo tiempo de cambiar mi vida

La máquina me ha vuelto una sombra borrosa;

Y, aunque soy la misma puerta que han negado tus ojos

Sé que aún tengo tiempo para atracar en un puerto

Я катаюся на непотрібних і розбитих мріях

Оманений в'язень цих повсякденних джунглів

І як сухий лист, що блукає на вітрі

Уявний політ над бетонними історіями

Я пливу в морі точних речей

Я застряг у моментах зношеної семантики;

І ніби хмара вирізана на небі

Невдоволений малюю свої сліди взимку

Тому що я не встигаю змінити своє життя

Машина перетворила мене на розмиту тінь;

І хоч я ті самі двері, яких твої очі заперечили

Я знаю, що ще встигну причалити до порту

Автоматична доріжка на килимі зі статуй

Пережовуючи в розумі найвідоміші істини;

І як дикий вовк, що заблукав

Я наповнив кишені уламками долі

Ви добре знаєте, що я невпинно керую своїм кібернетичним кораблем

Між тим лабіринтом мертвих планет;

І наче піна з реклами пива

Один бренд уже продав мені форму моєї голови

Тому що я не встигаю змінити своє життя

Машина перетворила мене на розмиту тінь;

І хоч я ті самі двері, яких твої очі заперечили

Я знаю, що ще встигну причалити до порту