Graffiti - Rocca

J’ai décidé de cracher ma haine comme un spray

Une bombe, un fat-cap d’un seul trait

Afin de couvrir toutes mes plaies

De couleurs, même si ça te déplait

Je peindrai ainsi les couplets de ma vie d’un seul coup de jet

Sur n’importe quel trajet

Tu verras mon nom c’est tout ce que j’ai

Appelle ça comme tu veux, dénigre-moi

Dévisage-moi, regarde-moi dans les yeux

Tu verras les flammes de mon feu

Je fais peur aux vieux, mais ça j’y peux rien

Tout ce qui sort du quotidien cause un frein

Ici c’est plein de dédain, de préjugés et de chiens

Je pense pas aller bien loin

Devenir quelqu’un ce à quoi j’aspire

Ce que je vais devenir?

Je ne sais pas, mais ça m’angoisse au point d’en frémir

Tenir une bombe à la main comme certains tiennent une entreprise

Un carnet de chèque, une valise

C’est le seul pouvoir qu’on m’autorise

C’est mon biz, ma maîtrise, pourquoi tu m’brutalises?

C’est mon biz, ta hantise, et c’est ce qui m’attise, ce qui te brise

J’en fais une analyse précise, survivre est ma convoitise

Même si je me valorise

Je reste qu’un graffiti qu’on méprise

Je voudrais pas qu’on m’oublie

Qu’on m’radie de cette vie

J’ai ma chance moi aussi

Mais d’celle ci on m’dévie

Je vois bien qu’on m’a banni, ici tout est comédie

Mais je marquerai ma place tant pis

Comme un GRAFFITI

Comme un graffiti

Je vois la jeunesse de la France d’aujourd’hui

Toutes les races et religions peintes dans un seul pays

Une couleur unie ou l’on oublie même les différences établies

Un long dégradé infini qu'éponge tous ces murs gris

Ici Paris tous sous la même vapeur de shit et de rengaine

Les coulées de 8−6 traînent

Pleines d’amertumes et peines

Les villes sont pleines de trous noirs, d’illusions, de miroirs

A force de croire qu’on peut tous s’en sortir, on voudrait tous la gloire

Etre un roi, juste un soir

Se sentir libre de toutes contraintes

Une vie simple champagne et à la chance on trinque

Mais elle feinte, s'échappe dès qu’on ouvre les yeux

Passe la despé, aller nique le monde d’un coup de pied

C’est ma rage qui roule dans c’train

Plein de throw-up et de style jusqu'à demain

Tu sauras que j’existe et que je défie mon destin je cours encore, derrière moi

Des chiens aboient mais cette fois j’ai 4 longueurs d’avance

Et à chaque foulée je me sens m’envoler

Je voudrais pas qu’on m’oublie

Qu’on m’radie de cette vie

J’ai ma chance moi aussi

Mais d’celle ci on m’dévie

Je vois bien qu’on m’a banni, ici tout est comédie

Mais je marquerai ma place tant pis

Comme un GRAFFITI

C’est toujours la même chose

J’essaie d’monter quand d’autres essaient d’m'écraser

Ainsi va l’humanité

Ingrate à l’unanimité.

Me limiter?

Quand devant moi, le monde s’ouvre à mes pieds

C’est m’irriter, me rabaisser et nier toutes mes capacités

Je n’ai pas besoin d’aide

Vu qu’ici personne ne m’aime

En bas même, mes amis se font bouffer par la haine

Tous ceux qui tiennent le coup

Ici m’abreuvent de bons conseils

C’est fou, à peine

Je me relève qu’un autre par derrière me raye

Comme un graffiti, on me repeint par-dessus aussi

Mais je reviens la nuit

Sur le terrain rien n’est acquis

Le diable me poursuit, les démons veulent ma peau si

Je relâche l’attention, c’est le train de vie

Que je mène qui me pourrit

Mais malgré tout, seul contre tous, vents et marées réunis

Barrage, institution, barbelé, père démuni

Je compte bien laisser ma trace

Un jour, je serai quelqu’un et puis

Tant pis pour ceux qui n’ont jamais cru en moi

J’ai ma place ici …

Je voudrais pas qu’on m’oublie

Qu’on m’radie de cette vie

J’ai ma chance moi aussi

Mais d’celle ci on m’dévie

Je vois bien qu’on m’a banni, ici tout est comédie

Mais je marquerai ma place tant pis

Comme un GRAFFITI

Я вирішив виплюнути свою ненависть, як спрей

Бомба, товста шапка відразу

Щоб закрити всі мої рани

Кольорів, навіть якщо вони вам не подобаються

Таким чином, я намалюю вірші свого життя одним струменем

У будь-якій подорожі

Ви побачите, що моє ім'я - це все, що у мене є

Називай це як хочеш, переговори мене

Подивись на мене, подивись мені в очі

Ти побачиш полум’я мого вогню

Я лякаю старих людей, але не можу втриматися

Все, що виходить із повсякденності, викликає гальмо

Тут повно зневаги, упереджень і собак

Я не думаю, що заходжу дуже далеко

Стати тим, до чого я прагну

ким я стану?

Не знаю, але мене це лякає аж до тремтіння

Тримайте бомбу в руці, як деякі тримають бізнес

Чекова книжка, валіза

Це єдина влада, яка мені дозволена

Це моя справа, моя майстерність, чому ти мене звіряєш?

Це моя справа, твоя одержимість, і це те, що підживлює мене, що ламає тебе

Я роблю його точний аналіз, вижити — моя жага

Хоча я ціную себе

Я просто зневажене графіті

Я не хотів би, щоб мене забули

Дозволь мене вилучити з цього життя

Я теж отримав свій шанс

Але від цього вони мене відхиляють

Я бачу, що мене забанили, тут все комедія

Але я дуже погано позначу своє місце

Як ГРАФІТІ

Як графіті

Сьогодні я бачу молодь Франції

Усі раси та релігії намальовані в одній країні

Однотонний колір, де ми навіть забуваємо про встановлені відмінності

Довгий нескінченний градієнт, який всі ці сірі стіни розтирають

Тут весь Париж під тією ж парою хаші і рефрену

8−6 заливок тяги

Повний гіркоти і болю

Міста повні чорних дір, ілюзій, дзеркал

Вважаючи, що всім нам це може піти з рук, ми всі хочемо слави

Стати королем лише на одну ніч

Відчуття свободи від усіх обмежень

Просте життєве шампанське і удачу ми тостуємо

Але вона прикидається, тікає, як тільки ми відкриваємо очі

Передайте деспе, ідіть на хуй світ ногою

Це моя лють, що котиться в цьому поїзді

Повний кидок і стилю до завтра

Ви будете знати, що я існую і що я кидаю виклик своїй долі, я все ще біжу за собою

Собаки гавкають, але цього разу я на 4 кроки попереду

І з кожним кроком я відчуваю, що злітаю

Я не хотів би, щоб мене забули

Дозволь мене вилучити з цього життя

Я теж отримав свій шанс

Але від цього вони мене відхиляють

Я бачу, що мене забанили, тут все комедія

Але я дуже погано позначу своє місце

Як ГРАФІТІ

Це завжди одне й те саме

Я намагаюся лізти, коли інші намагаються мене розчавити

Так і людство

Невдячний одностайно.

Обмежити себе?

Коли переді мною світ відкривається перед моїми ногами

Це мене дратує, принижує і заперечує всі мої здібності

Мені не потрібна допомога

Так як мене тут ніхто не любить

Там, внизу, мої друзі з’їдаються ненавистю

Усі, хто тримається

Тут мене засипають добрі поради

Це божевілля, ледве

Я встаю ще один ззаду мене дряпає

Як графіті, вони також зафарбовують мене

Але я повертаюся вночі

На землі нічого не сприймається як належне

Диявол переслідує мене, демони так хочуть мою шкіру

Я відпускаю увагу, це спосіб життя

Те, що я веду, мене гниє

Але все одно, один проти всіх, вітри і припливи разом

Дамба, установа, колючий дріт, бідний батько

Я маю намір залишити свій слід

Одного дня я стану кимось і тоді

Шкода для тих, хто ніколи в мене не вірив

я тут належу...

Я не хотів би, щоб мене забули

Дозволь мене вилучити з цього життя

Я теж отримав свій шанс

Але від цього вони мене відхиляють

Я бачу, що мене забанили, тут все комедія

Але я дуже погано позначу своє місце

Як ГРАФІТІ