The Forest - Rick Wakeman

Journey on through ages gone, to the centre of the earth

Past rocks of quartz and granite, which gave mother nature birth

Burial ground of ancient man, his life no more is seen,

A journey through his time unknown, I wonder where he’s been

Wonder where he’s been, wonder where he’s been, wonder where he’s been

The shore now gone behind the hills, a forest in our sight,

Rocks and distant mountains, bathed in waves of blinding light

Forests from far gone time, no living man has seen,

A private prehistoric world, for you and I a dream

Brownish hue dicates my eye, no colour hides their fear,

Flowers faded, dull and cold, now bleached by atmosphere

Creatures twisting under trees, huge monsters soaked with rage

Hidden deep below our earth, a frightening, bygone age

Their shepherd came, now long extinct, a huge primeval man

The three men filled with disbelief, just turned as one and ran

NARRATION

Narration 8

Dumb with astonishment and amazement which bordered on

stupefaction, they fled the forest.

Instinctively, they made

towards the Lidenbrook Sea.

Discovering a rusty dagger on the

beach, and the carved initials of the explorer before them on a

slab of granite, they realised that thay were once again treading

the route of Arne Saknussemm.

Following a short sea journey around

a cape, they came ashore where a dark tunnel plunged deep into

rock.

Venturing down, their progress was halted by a piece of rock

blocking their way.

After deciding to blow their way through, and

setting the charge, they put out to sea for safety.

With the

explosion, the rocks before them opened like a curtain, and a

bottomless pit appeared in the shore.

The explosion had caused an

earthquake, the abyss had opened up, and the sea was pouring into

it.

Down and down they plunged into the huge gallery, but on

regaining their senses found their raft rising at tremendous

speed.

Trapped in the shaft of an active volcano they rose through

the ages of man to be finally expelled out on a mountain-side

riddled with tiny lava streams.

Their journey was completed and

they found themselves 3000 miles from their original starting

point in Iceland.

They had entered by one volcano and they had

come out by another.

With the blue mountains of Calabria in the

east they walked away from the mountain that had returned them.

The frightening Mount Etna.

Подорожуйте крізь минулі віки, до центру землі

Минули скелі кварцу та граніту, які породили матінку-природу

Могильник стародавньої людини, життя його більше не видно,

Невідома подорож його часом, мені цікаво, де він був

Цікаво, де він був, дивуйтеся, де він був, дивуйтеся, де він був

Тепер берег зійшов за пагорби, перед нами ліс,

Скелі й далекі гори, залиті хвилями сліпучого світла

Ліси з далеких часів, яких не бачила жодна жива людина,

Приватний доісторичний світ, для нас із вами мрія

Коричневий відтінок позначає моє око, жоден колір не приховує їхній страх,

Квіти зів’яли, тьмяні й холодні, тепер вибілені атмосферою

Істоти, що звиваються під деревами, величезні монстри, просочені люттю

Захований глибоко під нашою землею страшний минулий вік

Прийшов їхній пастух, тепер уже давно вимерлий, величезна первісна людина

Троє чоловіків сповнені недовіри, просто повернулися як один і побігли

РОЗПОВІДЬ

Розповідь 8

Німій від подиву й подиву, які межували

приголомшені, вони втекли з лісу.

Інстинктивно вони зробили

до моря Ліденбрука.

Виявлення іржавого кинджала на 

пляж і вирізьблені ініціали дослідника перед ними на а

гранітної плити, вони зрозуміли, що знову ступають

маршрут Арне Сакнуссема.

Після коротка морська подорож

мис, вони вийшли на берег, де глибоко занурився темний тунель

рок.

Спускаючись вниз, їх просування було зупинено шматком скелі

перегороджуючи їм шлях.

Вирішивши пробити собі шлях, і

встановивши заряд, вони вийшли в море для безпеки.

З

вибух, скелі перед ними розкрилися, як завіса, і а

на березі з’явилася бездонна яма.

Вибух спричинив

землетрусу, прірва відкрилася, і море вилилося в неї

це.

Вниз і вниз вони занурювалися у величезну галерею, але далі

прийшовши до тями, їхній пліт піднявся на величезний рівень

швидкість.

Застрягли в пастці в стовбурі діючого вулкана, через який вони пройшли

епохи людини, які нарешті вигнати на гору

пронизана крихітними потоками лави.

Їхня подорож була завершена і

вони опинилися за 3000 миль від початкового старту

точка в Ісландії.

Вони увійшли через один вулкан, і вони ввійшли

вийти іншим.

З блакитними горами Калабрії в 

на схід вони відійшли від гори, яка їх повернула.

Страшна гора Етна.