Eduardo e Mônica - Renato Russo

Quem um dia irá dizer que existe razão

Nas coisas feitas pelo coração?

E quem irá dizer que não existe razão?

Eduardo abriu os olhos mas não quis se levantar

Ficou deitado e viu que horas eram

Enquanto Mônica tomava um conhaque

No outro canto da cidade, como eles disseram

Eduardo e Mônica um dia se encontraram sem querer

E conversaram muito mesmo pra tentar se conhecer

Um carinha do cursinho do Eduardo que disse

«Tem uma festa legal e a gente quer se divertir»

Festa estranha, com gente esquisita

«Eu não tô legal, não aguento mais birita»

E a Mônica riu e quis saber um pouco mais

Sobre o boyzinho que tentava impressionar

E o Eduardo, meio tonto, só pensava em ir pra casa

«É quase duas, eu vou me ferrar»

Eduardo e Mônica trocaram telefone

Depois telefonaram e decidiram se encontrar

O Eduardo sugeriu uma lanchonete

Mas a Mônica queria ver o filme do Godard

Se encontraram então no parque da cidade

A Mônica de moto e o Eduardo de camelo

O Eduardo achou estranho e melhor não comentar

Mas a menina tinha tinta no cabelo

Eduardo e Mônica eram nada parecidos

Ela era de Leão e ele tinha dezesseis

Ela fazia Medicina e falava alemão

E ele ainda nas aulinhas de inglês

Ela gostava do Bandeira e do Bauhaus

De Van Gogh e dos Mutantes

Do Caetano e de Rimbaud

E o Eduardo gostava de novela

E jogava futebol-de-botão com seu avô

Ela falava coisas sobre o Planalto Central

Também magia e meditação

E o Eduardo ainda tava no esquema

«Escola, cinema, clube, televisão»

E, mesmo com tudo diferente

Veio mesmo, de repente

Uma vontade de se ver

E os dois se encontravam todo dia

E a vontade crescia

Como tinha de ser

Eduardo e Mônica fizeram natação, fotografia

Teatro e artesanato e foram viajar

A Mônica explicava pro Eduardo

Coisas sobre o céu, a terra, a água e o ar

Ele aprendeu a beber, deixou o cabelo crescer

E decidiu trabalhar

E ela se formou no mesmo mês

Que ele passou no vestibular

E os dois comemoraram juntos

E também brigaram juntos, muitas vezes depois

E todo mundo diz que ele completa ela e vice-versa

Que nem feijão com arroz

Construíram uma casa uns dois anos atrás

Mais ou menos quando os gêmeos vieram

Batalharam grana e seguraram legal

A barra mais pesada que tiveram

Eduardo e Mônica voltaram pra Brasília

E a nossa amizade dá saudade no verão

Só que nessas férias não vão viajar

Porque o filhinho do Eduardo

Tá de recuperação, ah-ha!

E quem um dia irá dizer que existe razão

Nas coisas feitas pelo coração?

E quem irá dizer que não existe razão?

Хто колись скаже, що причина є

У справах, зроблених серцем?

А хто скаже, що немає причини?

Едуардо розплющив очі, але не хотів вставати

Він ліг і подивився, котра година

Поки Моніка пила бренді

В іншому куточку міста, як вони казали

Одного разу Едуардо і Моніка зустрілися випадково

І вони багато розмовляли, щоб спробувати пізнати один одного

Хлопець із курсу Едуардо, який сказав

«Там класна вечірка, і ми хочемо повеселитися»

Дивна вечірка, з дивними людьми

«Я не крутий, я більше не можу цього терпіти»

А Моніка засміялася й хотіла дізнатися трохи більше

Про маленького хлопчика, який намагався справити враження

І Едуардо, у якого трохи запаморочилася голова, щойно подумав про те поїхати додому

«Вже майже два, я сам себе обдурю»

Едуардо і Моніка обмінялися телефоном

Потім зателефонували і вирішили зустрітися

 Едуардо запропонував снек-бар

Але Моніка хотіла подивитися фільм Годарда

Потім вони зустрілися в міському парку

Моніка Демото та Едуардо де Камело

 Едуардо вважав це дивним, і краще не коментувати

Але у дівчини була фарба у волоссі

Едуардо і Моніка були нічим не схожі

Вона була від Лео, а йому було шістнадцять

Вона вивчала медицину і розмовляла німецькою

І він досі на уроках англійської мови

Їй подобалися Бандейра та Баухаус

Ван Гог і мутанти

Від Каетано та від Рембо

А Едуардо любив мильну оперу

І грав у футбол з дідом

Вона розповіла щось про Центральне плато

Також магія та медитація

І Едуардо все ще був у схемі

«Школа, кіно, клуб, телебачення»

І навіть з усім іншим

Це справді прийшло, раптом

Бажання побачити

І вони зустрічалися щодня

І воля росла

Як це мало бути

Едуардо і Моніка займалися плаванням, фотографували

Театр і ремесла і поїхали подорожувати

Моніка пояснила Едуардо

Речі про небо, землю, воду та повітря

Він навчився пити, пускав волосся

І вирішив працювати

І в тому ж місяці вона закінчила навчання

Щоб він склав вступний іспит

І двоє святкували разом

І вони також билися разом, багато разів пізніше

І всі кажуть, що він її довершує і навпаки

Як квасоля та рис

Пару років тому побудували будинок

Про те, коли з’явилися близнюки

Вони боролися за гроші і тримали це спокійно

Найважчий брусок, який у них був

Едуардо і Моніка повернулися до Бразиліа

І влітку не вистачає нашої дружби

Тільки в цю відпустку вони не поїдуть

Тому що маленький син Едуардо

Одужує, ага!

І хто колись скаже, що причина є

У справах, зроблених серцем?

А хто скаже, що немає причини?