Enfants des champs - Renan Luce

Ma chambre donnait sur le levant, la tienne à l’ouest

Si bien que nos tempéraments s’opposaient presque

Devant nous qu’on regarde, il y a la cambrousse

Entre ce qui meurt, ce qui se canarde

Et tout ce qui pousse

Enfants des champs

En boue je te maquille, les mûres sauvages

Les insectes s'éparpillent, à notre passage

Nous rentrons en danseuse, à la maison

Car ta joue est ronfleuse, dans les rayons

Enfants des champs, des ruisseaux paresseux

Nous courions comme eux

Nous sentions la cendre, de septembre à juin

Et le reste du temps le foin

Enfants des champs, c’est vrai, c’est beau

Tous ces mouvements, tout ce qui grouille

Tout ce qui est chaud, tout ce qui est vivant

Parfois contre une vitre, paf, un oiseau meurt

On voit la vie qui le quitte, et ça fait peur

Enfants des champs, des ruisseaux paresseux

Nous courions comme eux

Nous sentions la cendre, de septembre à juin

Et le reste du temps le foin

On écartait le lierre, aplatissait les ronces

Allongés en quinconce, au bord de la rivière

Entends-tu la rivière, toi?

Et entends-tu ton frère, là?

Entends-tu mes coups de pieds, ta porte que je défonce?

Allongé en quinconce, on attend les pompiers

Entends-tu la rivière toi?

Et entends-tu ton frère

Te dire les mots d’avant?

Ceux des enfants des champs

Enfants des champs, des ruisseaux paresseux

Nous courions comme eux

Nous sentions la cendre, de septembre à juin

Et le reste du temps le foin

Моя кімната виходила на схід, а твоя на захід

Настільки, що наші норові ледь не зіткнулися

Перед нами, що ми дивимося, — глибинка

Між тим, що вмирає, те, що бекаси

І все, що росте

діти полів

У багнюці я тебе майструю, ожина

Комахи розбігаються, коли ми проходимо

Ми йдемо додому, як танцюристи

Бо твоя щока хропе, на полицях

Діти полів, ледачих струмків

Ми бігали, як вони

Ми пахли попелом, з вересня по червень

А в решту часу сіно

Діти поля, правда, красиво

Усі ці рухи, все те, що роїться

Все гаряче, все живе

Буває, об вікно, бац, гине птах

Ти бачиш, як життя покидає його, і це страшно

Діти полів, ледачих струмків

Ми бігали, як вони

Ми пахли попелом, з вересня по червень

А в решту часу сіно

Ми змахнули плющ, розплющили хребтину

Лежачи похитнувшись біля річки

Чуєш річку, правда?

А ти чуєш там свого брата?

Чуєш мої удари, твої двері я вибиваю?

Лежали в шаховому порядку, чекаючи на пожежників

Ти сам чуєш річку?

А ти чуєш свого брата

Сказати слова раніше?

Ті з дітей поля

Діти полів, ледачих струмків

Ми бігали, як вони

Ми пахли попелом, з вересня по червень

А в решту часу сіно