Citadin - Renan Luce

Je ne connais pas le nom des fleurs, et ça m’attriste

Celui des arbres guère plus d’ailleurs

Je peux n’en faire qu’une courte liste

Je ne connais pas ces noms latins

Qu’on donne aux plantes

Celles qui ne s’ouvrent qu’au matin

Celles que le soleil oriente

Lacunes presque anodines

Connaissances superflues

Pour qui comme moi, très peu jardine

N’escalade plus

Les branches jusqu’au cimes

Et fait peu de bouquets

Mange peu de fruits acides

Cueilli sur les bosquets

Citadin, j’ai un trou de mémoire anodin

Avec mon arrosoir dans les mains

À qui je donne à boire, j’en sais rien

Je ne sais pas nommer les oiseaux, ça me chagrine

Les longues pattes dans les roseaux

Les démarches de ballerine

À la manière dont ils volent

Savoir s’ils migrent

Savoir s’ils chassent ou batifoles

À la manière dont leurs ailes vibrent

Lacunes presque anodines

Connaissances superflues

Pour qui perd son âme féline

Et se met peu à l’affut

N’exerce plus son oreille

À distinguer les cris

De ceux qui nous réveillent

Au petit matin gris

Citadin, j’ai un trou de mémoire anodin

En apportant au square mes bouts de pain

En faisant une mangeoire, de mes mains

Citadin, j’ai un trou de mémoire anodin

Un oubli dérisoire mais enfin

Ça touche au désespoir

Я не знаю, як називаються квіти, і це мене засмучує

Що з дерев ледве більше до того ж

Я можу зробити лише короткий список

Я не знаю цих латинських назв

Що ми даємо рослинам

Ті, що відкриваються тільки вранці

Ті, що спрямовує сонце

Майже дрібні недоліки

зайві знання

Для тих, хто як я, дуже мало саду

Більше не лізти

Гілки до верхівок

І скласти кілька букетів

Їжте кілька кислих фруктів

Зібрані з гаїв

Міський житель, у мене тривіальний провал у пам’яті

З моєю лійкою в руках

За кого я п'ю, я не знаю

Я не можу назвати птахів, мені це боляче

Довгі ноги в очереті

Сходинки балерини

Як вони літають

Дізнайтеся, чи мігрують вони

Знайте, полюють вони чи веселяться

Як вібрують їхні крила

Майже дрібні недоліки

зайві знання

Бо хто втрачає котячу душу

І мало насторожує

Більше не тренує вухо

Щоб розрізнити крики

З тих, хто нас будить

В сірий ранок

Міський житель, у мене тривіальний провал у пам’яті

Несу свої шматочки хліба на площу

Роблячи ясла, своїми руками

Міський житель, у мене тривіальний провал у пам’яті

Дрібна помилка, але нарешті

Йдеться про відчай