Ascension - Nosferatu, Dominic LaVey, Damien DeVille

Overdose on darkness in the corridors of fire,

There’s a face in the mirror, Of unchained desire.

She’s in her house, standing by the door,

You can’t go in, you’re not welcome anymore.

Standing on the rooftops, soaking by the rain,

Dreaming of the long deceased, never coming back again,

Riding through the darkness, hiding from the sun,

Refuge in the shades below, until the day is done.

Through the hour glass,

watch my time slip away, Chasing haloes, faces so far away,

And your hands tied to the blade,

Disguised — she’s my ascension,

My slow suicide.

She’s my ascension, my slow suicide,

I’m chasing heaven, never reach the other side,

Ascension, my slow suicide,

Chase tomorrow, till there’s nothing left inside.

Through the hourglass, watch my time slip away,

Chasing haloes, faces so far away,

Can’t see, for all the light,

There’s two faces, black and scarlet, locked between another night.

Standing on the rooftops, soaking by the rain,

Dreaming of the long deceased, never coming back again,

Riding through the darkness, hiding from the sun,

Refuge in the shades below, until the day is done.

Overdose on darkness She’s my ascension,

my slow suicide, I’m chasing heaven,

never reach the other side,

She’s my ascension, my slow suicide,

Chasing heroin tonight.

Yeah, ascension, a slow suicide,

Chasing haloes, this is the other side.

Ascension, a slow suicide.

She’s my ascension, my slow suicide.

Ascension, my heroin divine.

She’s my ascension!

Передозування в темряві в коридорах вогню,

У дзеркалі є обличчя, Нескученого бажання.

Вона вдома, стоїть біля дверей,

Ви не можете зайти, вас більше не вітають.

Стоячи на дахах, мокнучи під дощем,

Мріючи про давно померлого, що ніколи більше не повернеться,

Їдучи крізь темряву, ховаючись від сонця,

Притулок у тіні нижче, доки не закінчиться день.

Крізь годинник,

дивіться, як мій час спливає, За німбами, обличчями, такими далекими,

І твої руки, прив'язані до леза,

Замаскована — вона моє вознесіння,

Моє повільне самогубство.

Вона моє піднесення, моє повільне самогубство,

Я ганяюсь за небом, ніколи не досягаю іншого боку,

Вознесіння, моє повільне самогубство,

Завтра в погоню, поки всередині нічого не залишиться.

Крізь пісочний годинник дивись, як мій час спливає,

У погоні за німбами, такими далекими обличчями,

Не бачу, за все світло,

Є два обличчя, чорне й червоне, замкнені між іншою ніччю.

Стоячи на дахах, мокнучи під дощем,

Мріючи про давно померлого, що ніколи більше не повернеться,

Їдучи крізь темряву, ховаючись від сонця,

Притулок у тіні нижче, доки не закінчиться день.

Передозування темряви, Вона моє вознесіння,

моє повільне самогубство, я переслідую небо,

ніколи не досягати іншого боку,

Вона моє піднесення, моє повільне самогубство,

Погоня за героїном сьогодні ввечері.

Так, піднесення, повільне самогубство,

У погоні за ореолом, це інша сторона.

Вознесіння, повільне самогубство.

Вона — моє піднесення, моє повільне самогубство.

Вознесіння, мій божественний героїн.

Вона моє вознесіння!