Segunda-Feira - Rashid, Srta Paola

Segunda-feira, 9 da manhã, 21 de março

De 1988

Afoito, corre um pai de 20 e poucos anos

Pra receber um presente que ainda num tava nos planos

A mãe, a mais bela rainha, de pele escura

Obra de arte onde Deus tem assinatura

E o choro da criança era um lindo coro pro momento

Michel, diz a certidão de nascimento

Olhos marejando, promessa pro amanhã

Que o amor sustentaria mais que leite NAN

E o pai achava: esse vai ser ponta de lança!

Uns 3 quilo e meio de esperança

«Fi» de capixaba, com uma paulistana

Neto de mineiro e uma vó Baiana

Tempero que por ironia me fez «chei» de timidez sim

«Pretim», «quétim», por fim…

Com os pai separado, estranho no ninho

Aos 11 já viajava pra Minas sozinho

Talvez o fato d’eu falar tão pouco outrora

Seja o motivo d’eu ter tanto pra dizer agora

Quem nasce em meio a batalha é normal que se torne valente

Quem cresce sem nome ou medalha já sabe, se anda pra frente

Porque o tempo não para (não para)

O tempo não pode parar (2x)

Segunda-feira, 9 da manhã, de um ano qualquer

Bom dia Vietnã, to de pé

Tudo mudou aqui

E meu trabalho agora é por pra fora as palavra que «nas antiga» não queriam sair

O tempo urge, os dias cantam

Pensar na infância tem me rejuvenescido, igual Benjamin Button

Pivete quer crescer, ser homem

Mas se arrepende quando vê que só fala com a mãe por telefone

Difícil ouvir seu irmão dizer:

Mais fácil o Papai Noel chegar do que você

É quente… Só que tudo que to fazendo é pela gente

Pode «pá» que «cê» entende lá na frente

Falo de decisão pra valer

Não sobre a roupa que «cê» vai usar, sobre a vida que «cê» vai viver

Pé no chão, vivência

Pra ver se sua história acaba em interrogação ou reticências…

Quem nasce em meio a batalha é normal que se torne valente

Quem cresce sem nome ou medalha já sabe, se anda pra frente

Porque o tempo não para (não para)

O tempo não pode parar (2x)

Pra iluminar ruas e livrar réus

Dando voz a nossa vez, rasgar véus (3x)

De segunda a segunda-feira

Понеділок, 9 ранку, 21 березня

З 1988 року

Метає батько років 20 з чимось

Отримати подарунок, який ще не входив у плани

Мати, найкрасивіша королева, зі смаглявою шкірою

Твір мистецтва, де Бог має підпис

І плач дитини на мить був прекрасним хором

Мішель, каже свідоцтво про народження

Заплакані очі, обіцянка на завтра

Ця любов витримає більше, ніж NAN молоко

А батько подумав: це буде наконечник!

Приблизно 3 з половиною кілограми надії

«Fi» з Capixaba, з жінкою з Сан-Паулу

Онук уродженця штату Мінас-Жерайс і бабусі з Баїї

Приправа, яка, за іронією долі, викликала у мене сором'язливість, так

«Pretim», «quétim», нарешті…

З батьками розлука, чужий у гнізді

В 11 років він вже їздив у Мінас один

Можливо, те, що раніше я так мало говорив

Будь причиною, чому я маю так багато сказати прямо зараз

Той, хто народився посеред бою, нормальний, щоб стати хоробрим

Ті, хто росте без імені чи медалі, вже знають, чи рухаються вони вперед

Тому що час не зупиняється (не зупиняється)

Час не може зупинитися (2x)

Понеділок, 9 ранку, будь-якого року

Доброго ранку, В'єтнам, я стою

Тут все змінилося

І моє завдання тепер — викидати ті слова, які «в старі часи» не хотіли вилазити

Час тисне, дні співають

Думки про дитинство омолодили мене, як Бенджаміна Баттона

Півете хоче вирости, стати чоловіком

Але він шкодує про це, коли бачить, що розмовляє лише з мамою по телефону

Важко чути, як твій брат каже:

Діду Морозу легше приїхати, ніж вам

Жарко... Але все, що я роблю, для нас

Ви можете "людина", яку "ви" розумієте наперед

Я говорю про реальне рішення

Не про одяг, який «ти» будеш носити, про життя, яке «ти» будеш жити

Приземлений, досвід

Щоб побачити, чи закінчується ваша історія знаком питання чи крапкою...

Той, хто народився посеред бою, нормальний, щоб стати хоробрим

Ті, хто росте без імені чи медалі, вже знають, чи рухаються вони вперед

Тому що час не зупиняється (не зупиняється)

Час не може зупинитися (2x)

Освітлювати вулиці і рятувати підсудних

Наша черга дати голос, розірвати завісу (3x)

З понеділка на понеділок