Gallows - Rapture

You drift away in a bitter dusk by scattering the snow that held

Angel-like images in our blurry memories of childhood

Escaping every when, who or why

Ebony eyes disappeared

I cannot longer bear this as it revels in my misery

If only I didn’t care, I’d smile and merrily wave my hand goodbye

My possessions are gone, there is no point to go on

Our foolish intents built my future plans

I can’t go forwards or back

I am stuck in a forever dying moment

More… I sway here forevermore

Until lovely gaia is burnt to the core

You’ll find me at the gallows

I sleep by the gallows in complete solitude that I used to cherish

But now my visions are clear and solarsigns in a nebular hill

Cast a fallen morningstar right behind me and it sighs:

«you won’t feel a thing, it is only great relief

So slit your wrists open by this»

Begone at the silent shores

Shine on!

This is the end of the world

All beauty is lost and so is all you had ever abhored

And I raise my blindfold gaze

A night mare of ending my life becomes a part of

This miserable joy of reality

To sell my fortune

To leave them all behind

To hide all the trails as I never existed

Nothing remains irrelevant in these murky chambers…

Dark and dismal chambers of agony

A cruel gathering of tragedies lead our way to the dreamscapes

Where they feed the rope by our necks

No feet on this solid soil but a floating silhouette

Against the setting sun

By gravity lifeforce flows slowly away

It is silent at the gallows again

Ви віддаляєтесь у гіркі сутінки, розсипаючи сніг, що тримався

Образи, схожі на ангелів, у наших розмитих спогадах про дитинство

Втеча щоразу, хто чи чому

Чорні очі зникли

Я більше не можу цього терпіти, оскільки воно впивається моїм нещастю

Якби мені було все одно, я б посміхнувся і весело махнув рукою на прощання

Мого майна немає, нема сенсу продовжувати

Наші дурні наміри побудували мої майбутні плани

Я не можу йти вперед чи назад

Я застряг в назавжди вмираючому моменті

Більше… Я вохаюся тут вічно

Поки прекрасна Гайя не згорить до глибини душі

Ви знайдете мене на шибениці

Я сплю біля шибениці в повній самоті, яку колись дорожив

Але тепер мої бачення ясні та сонячні знаки на туманному пагорбі

Киньте за мною впала ранкова зірка, і вона зітхає:

«Ви нічого не відчуєте, це лише велике полегшення

Тож розріжте зап’ястя таким чином»

Покинь тихі береги

Блищати!

Це кінець світу

Вся краса втрачена, а також все, що ви коли-небудь ненавиділи

І я піднімаю зав’язаний погляд

Частиною стає кошмар, який закінчує моє життя

Ця жалюгідна радість реальності

Щоб продати свої статки

Щоб залишити їх усіх позаду

Щоб приховати всі сліди, як я ніколи не існував

Ніщо не залишається неактуальним у цих темних кімнатах…

Темні й похмурі камери агонії

Жорстоке зібрання трагедій веде нас до краєвидів мрій

Де вони протягують мотузку за наші шиї

На цьому твердому ґрунті немає ніг, а плаває силует

Проти заходу сонця

Під дією сили тяжіння життєва сила повільно відтікає

На шибениці знову тиша