До луны - Ramil', 10AGE, LKN

До луны, до луны моя любовь

Тает дым, приглушая эту боль

До луны, до луны моя любовь

Тянем дым, разгоняя в венах кровь

Ты не готова, нет, не надо, прости мне

Нам надо проститься

Вверх улететь как птицы

Чтобы вновь раствориться

Ты не готова, нет, не надо, прости мне

Нам надо проститься

Верх улететь как птицы

Чтобы вновь раствориться

Ну скажи мне, где тебе не нрав, да?!

В чем теперь твой нрав, да

Среди сотен дам, тебе сердце отдам

Но, а ты клялась, но теперь слилась

На душе лишь грязь‚ в моих глазах ты мразь, сука, мразь

До луны, до луны моя любовь

Тает дым, приглушая эту боль

До луны, до луны моя любовь

Тянем дым, разгоняя в венах кровь

Ты не готова, нет, не надо, прости мне

Нам надо проститься

Верх улететь как птицы

Чтобы вновь раствориться

Ты не готова, нет, не надо, прости мне

Нам надо проститься

Верх улететь как птицы

Чтобы вновь раствориться

Ты не слышала меня и больше не услышишь вовсе

Пропади все пропадом, ломаю пальцы на морозе

Ты нашла ко мне лазейку

Прокралась в скрытую душу

Прикарманила все нервы

И сказала, что не нужен

Давай, пока, в глазах слеза

А в сердце пустота — прощай

Давно забытая мечта

Мне нужен простор

И я иду в самый забитый клуб

Хочу, чтобы все говорили правду‚ но все врут

На лету

На лету со мною

На лету

На лету со мною

Убегай

Убегай, твою мать

Убегай

Убегай, ты болен

До луны, до луны моя любовь

До луны, до луны моя любовь

Давай просидим с тобой до утра

Джонни добавит немного тепла

Давай, как тогда люби меня нежно

Давай как тогда ты на мне без одежды

Глубокая ночь и свечи вокруг

Твои поцелуи уснуть не дадут

Твой аромат тела круче Шанель

Держи мою руку, мы летим в небо

И где бы я ни был, где б ни ходил

В толпе проходящих измотанных лиц

Улыбку твою я все время ищу

Что ты даришь не мне теперь поутру

Тысяча слов тебе в телефон

Тысяча снов и все об одном

Я приду и возьму на себя твою боль

Фестивали Тургенева и я под окном

До луны, до луны моя любовь

Тает дым, приглушая эту боль

До луны, до луны моя любовь

Тянем дым, разгоняя в венах кровь

Ты не готова, нет, не надо, прости мне

Нам надо проститься

Вверх улететь как птицы

Чтобы вновь раствориться

Ты не готова, нет, не надо, прости мне

Нам надо проститься

Верх улететь как птицы

Чтобы вновь раствориться

До місяця, до місяця моє кохання

Тане дим, приглушаючи цей біль

До місяця, до місяця моє кохання

Тягнемо дим, розганяючи у венах кров

Ти не готова, ні, не треба, вибач мені

Нам треба попрощатися

Вгору полетіти як птахи

Щоб знову розчинитись

Ти не готова, ні, не треба, вибач мені

Нам треба попрощатися

Верх полетіти як птахи

Щоб знову розчинитись

Ну скажи мені, де тобі не вдача, так?!

У чому тепер твоя вдача, так

Серед сотень дам, тобі віддам серце

Але, а ти присягалася, але тепер злилася

На душі лише бруд, в моїх очах ти мерзота, сука, мерзота

До місяця, до місяця моє кохання

Тане дим, приглушаючи цей біль

До місяця, до місяця моє кохання

Тягнемо дим, розганяючи у венах кров

Ти не готова, ні, не треба, вибач мені

Нам треба попрощатися

Верх полетіти як птахи

Щоб знову розчинитись

Ти не готова, ні, не треба, вибач мені

Нам треба попрощатися

Верх полетіти як птахи

Щоб знову розчинитись

Ти не чула мене і більше не почуєш зовсім

Пропади все пропадом, ламаю пальці на морозі

Ти знайшла до мене лазівку

Прокралася в приховану душу

Привласнила всі нерви

І сказала, що не потрібна

Давай, поки що, в очах сльоза

А в серці порожнеча – прощай

Давно забута мрія

Мені потрібен простір

І я йду до найзабитішого клубу

Хочу, щоб усі говорили правду, але все брешуть

На льоту

На льоту зі мною

На льоту

На льоту зі мною

Втікай

Тікай, твою матір

Втікай

Втікай, ти хворий

До місяця, до місяця моє кохання

До місяця, до місяця моє кохання

Давай просидимо з тобою до ранку

Джонні додасть трохи тепла

Давай, як тоді люби мене ніжно

Давай, як тоді ти на мені без одягу

Глибока ніч та свічки навколо

Твої поцілунки заснути не дадуть

Твій аромат тіла крутіший за Шанель

Тримай мою руку, ми летимо в небо

І де б я не був, де б не ходив

У натовпі виснажених осіб, що проходять

Посмішку твою я весь час шукаю

Що ти даруєш не мені тепер ранком

Тисяча слів тобі у телефон

Тисяча снів і все про одне

Я прийду і візьму на себе твій біль

Фестивалі Тургенєва і я під вікном

До місяця, до місяця моє кохання

Тане дим, приглушаючи цей біль

До місяця, до місяця моє кохання

Тягнемо дим, розганяючи у венах кров

Ти не готова, ні, не треба, вибач мені

Нам треба попрощатися

Вгору полетіти як птахи

Щоб знову розчинитись

Ти не готова, ні, не треба, вибач мені

Нам треба попрощатися

Верх полетіти як птахи

Щоб знову розчинитись