Senza ritegno - Raffaele Gualazzi

Ti guardo e non puoi tentarmi

Dipinta di un’immagine che non apprezzero'

Se parli non puoi ascoltarmi

La fiamma si fa labile nell’insensibile

Mi guardi e non vuoi pensarci

Ma sei solo un disegno se non puoi decidere

E vorrai

E vorrai

E vorrai

Vorrai…

E vorrai solo ridere chiedendo delucidazioni

Ma fuori, a piede libero, ne abbiamo milioni

Ti sparo nelle gambe e divento cristiano

Dopotutto non è male se mi sento più umano

Ricordati le favole che hai già vissuto

La pace vulnerabile di ogni minuto

Che vivere e ridere, non è abbastanza

Mentre imbiano l’uomo nero, tu prendi

Coscienza

Ed ora sai

Hai visto con i tuoi occhi

E pianto con i miei

Non c'è vergogna se non quella cieca

Acquiscenza per viltà, per viltà

Ma lascia che sia più tardi

L’inutile lamento che non costruisce mai

Portami nei miei sbagli

Che mai ne avrò bisogno

Come in questo vivere

Qui non si tratta di una libera denigrazione

Ma di rendersi partecipi di ogni ragione

Per vivere, ridere, decidere e sognare

E mi ricordo quella volta che volevo volare

E non aspetto le tue regole neanche un minuto

Propongo i sogni liberi di chi ha creduto

Leggere e scrivere non è abbastanza

Mentre sbianca l’uomo nero

Tu rpendi coscienza

Na-na-na-na-na…

Я дивлюся на тебе, і ти не можеш спокусити мене

Намальовано зображенням, яке я не оціню»

Якщо ти говориш, ти не можеш мене слухати

У нечутливих полум’я стає лабільним

Ти дивишся на мене і не хочеш думати про це

Але ти лише малюнок, якщо не можеш вирішити

І ти будеш

І ти будеш

І ти будеш

Ви захочете...

А вам просто захочеться посміятися і попросити роз’яснень

Але зовні, на волі, у нас їх мільйони

Я вистрілю тобі в ноги і стану християнином

Зрештою, це непогано, якщо я почуваюся більш людиною

Згадайте казки, які ви вже пережили

Вразливий спокій кожної хвилини

Щоб жити і сміятися замало

Поки я вибілю чорного, ти візьми

Свідомість

А тепер ти знаєш

Ви бачили на власні очі

І я плачу разом зі своїм

Немає сорому, крім сліпого

Поблажливість через боягузтво, через боягузтво

Але нехай це буде пізніше

Марний лемент, який ніколи не будує

Приведи мене до моїх помилок

Що мені це ніколи не знадобиться

Як у цьому живому

Це не питання вільного очорнення

Але брати участь у всіх причинах

Жити, сміятися, вирішувати і мріяти

І я пам’ятаю час, коли хотів літати

І я не чекаю твоїх правил ані хвилини

Я пропоную вільні мрії тих, хто увірував

Читати і писати недостатньо

Під час відбілювання чорного

Ви платите за совість

На-на-на-на-на...