Caravan - Raffaele Gualazzi

Parce que j’en ai les larmes aux yeux

Que nos mains ne tiennent plus ensemble

Que moi aussi je tremble un peu

Parce que je n’vais plus attendre

Est-ce qu’on va reprendre la route

Est-ce que nous sommes proches de la nuit

Est-ce que ce monde a le vertige

Est-ce qu’on sera un jour punis

Est-ce que je rampe comme un enfant

Parce-que je n’ai plus de chemise

Et c’est le bon Dieu qui nous prend

Et c’est le bon Dieu qui nous brise

Parce que rien ne peut arriver

Puisqu’il faut qu’il y ait une justice

Je suis né dans cette caravane

Mais nous partons, allez viens

Parce que ma peau est la seule que j’ai

Que bientôt mes os seront dans le vent

Je suis né dans cette caravane

Mais nous partons, allez viens

Бо в мене сльози на очах

Щоб наші руки більше не трималися разом

Що я теж трохи тремчу

Бо я більше не буду чекати

Ми знову вирушимо в дорогу

Невже ми близько до ночі

Невже в цьому світі паморочиться голова

Чи будемо колись покарані

Чи я повзаю, як дитина

Бо я без сорочки

І це добрий Господь бере нас

І це добрий Господь ламає нас

Бо нічого не може статися

Так як має бути справедливість

Я народився в цьому каравані

Але ми йдемо, давай

Бо моя шкіра – єдина, яка в мене є

Що скоро мої кістки будуть на вітрі

Я народився в цьому каравані

Але ми йдемо, давай