Crumble to Dust - Pythia

We said that life would find a way

Through this echoing decay

Forming into time

Slow, you’ll take my hand in yours-

Silken linen, soft embrace

Will I hear and watch the raging fires

Come closer every day?

Skin caresses silk

We built an endless line

United in everlasting sleep

A thousand eyes watching our fate

Enshrouding us with dead leaves

The collection slips away

Drunk on the fear that crushed to silence

As I strain for the fading whispers of my soul

Ash rises from the ancient terror

And the leaves are blazing out of our control

Dancing in the void

Air and space between

Traveling through time to worlds unseen

White and purple fire

Entwined in cosmic lust

And we will slowly crumble to dust

Dust scatters all around

Now enveloping our world of steel and feathers

And the wind that whips up from the ocean tide

Atmospheric nights

We’ll watch the deepest blue arising

And strangling ancient

Time fades away and crumbles to the sea

Into the murky depths of the gaping abyss

Smoke fills my chest

Scared to begin, a voice offers bliss

Darkness descends, musky and warm

Heavy as wood and sweet as the dawn

Ash falls like rain, covering our lips

Bleaching our eyes and fingertips

We said that life would find a way

But we faded into grey

Ми сказали, що життя знайде дорогу

Через цей відлуння розпад

Формування в часі

Повільно, ти візьмеш мою руку у свою —

Білизна шовкова, обійми м'які

Чи я чутиму й спостерігатиму бушуючі пожежі

Підходити ближче щодня?

Шкіра пестить шовк

Ми побудували нескінченну лінію

Об’єднані у вічний сон

Тисяча очей спостерігає за нашою долею

Огортаючи нас мертвим листям

Колекція вислизає

П’яний від страху, який придушив до тиші

Як я напрягаюся, шукаючи згасаючий шепіт моєї душі

Від стародавнього жаху встає попіл

І листя спалахує з-під нашого контролю

Танці в порожнечі

Повітря і простір між ними

Мандруйте в часі в невидимі світи

Білий і фіолетовий вогонь

Сплетені космічною пожадливістю

І ми поволі розсипаємось на порох

Навколо розсипається пил

Тепер він огортає наш світ сталі та пір’я

І вітер, що здіймається з океанського припливу

Атмосферні ночі

Ми будемо спостерігати, як виникає найглибший синій

І душить давнє

Час згасає і розсипається на море

У темні глибини зяючої безодні

Дим заповнює мої груди

Злякавшись почати, голос дарує блаженство

Наступає темрява, мускусна й тепла

Важкий, як дерево, і солодкий, як світанок

Попіл падає, як дощ, покриваючи наші губи

Відбілювання очей і кінчиків пальців

Ми сказали, що життя знайде дорогу

Але ми зникли в сірому