Moldy - Psychonaut 4

Корчатся, воспевающие

Ликование своего существования

Спившийся, смотрю на глобус

На котором бушует

Концепция глобализации

Смердный, прям как харизма

Не могу найти смысла

Увы, не сопутствует мне удача

Я бы хотел войти в лес ещё глубже,

Но время не ждёт

Время ждёт, когда я погасну

И воспряну снова совершенно иной

Или же я просто хочу считать это правдой?

В неизведанном ущелье

Слова-невольники настоящего выстроились в ряд

И вздохнув, шлют проклятья

Мои мысли-моё сознание

Плесневеют больше и больше

По прошествии времени

Мои слова-моя мечта

Время течёт, и они плесневеют

И это меня убивает!

Много ли-долго ли ходил я

Так и не нашёл кладезь мудрости в топях сознания

На мудрость тоже не остаётся времени, помешан я

Для дитя своего поиском хлеба насущного занят я,

А ОН обрёл облик девятого, снова

Искушает меня сладким плодом запретного дерева

Моим мыслям уже не состариться

Скоро их головы тоже покажутся,

А слова снова встали невольниками

Одно, самое дерзкое, пытается сломать строй, посеять смуту

Нахожусь на грани совершенства, Он манит за собой

Корчится в муке

Мои мысли-моё сознание

Плесневеют больше и больше

По прошествии времени

Мои слова-моя мечта

Время течёт, и они плесневеют

И это меня убивает!

Слова исчезают, появляются

Умирают

Рождаются, исчезают, появляются

Умирают

Корчать, оспівують

Радість свого існування

Спившийся, дивлюся на глобус

На якому вирує

Концепція глобалізації

Смердний, прямий як харизма

Не можу знайти сенсу

На жаль, не супроводжує мені удача

Я би хотів увійти в ліс ще глибше,

Але час не чекає

Час чекає, коли я погасну

І перебуду знову зовсім інший

Або ж я просто хочу вважати це правдою?

У незвіданій ущелині

Слова-невільники справжнього вишикувалися в ряд

І зітхнувши, шлють прокляття

Мої думки-моя свідомість

Пліснявіють більше і більше

Після часу

Мої слова-моя мрія

Час тече, і вони пліснявіють

І це мене вбиває!

Багато чи довго ходив я

Так і не знайшов скарбницю мудрості в топях свідомості

На мудрість теж не залишається часу, схиблений я

Для дитини свого пошуком хліба насущного зайнятий я,

А ВІН знайшов вигляд дев'ятого, знову

Спокушає мене солодким плодом забороненого дерева

Моїм думкам уже не старитися

Скоро їхні голови теж здадуться,

А слова знову стали невільниками

Одне, найзухваліше, намагається зламати лад, посіяти смуту

Знаходжусь на грані досконалості, Він манить за собою

Корчить у муку

Мої думки-моя свідомість

Пліснявіють більше і більше

Після часу

Мої слова-моя мрія

Час тече, і вони пліснявіють

І це мене вбиває!

Слова зникають, з'являються

Вмирають

Народжуються, зникають, з'являються

Вмирають